Епоха 1960-их неминуче асоціюється з ім’ям легендарної четвірки, яка давно встигла стати її символом. У Києві стартує виставка фото Астрід Кірхер «The BEATLES». Саме вона, особистий фотограф і друг тоді ще юних музикантів, зафіксувала гурт на своєму фотоапараті «Rolleicord» біля витоків їх творчості, серед бітлів знайшла не тільки дружбу, але й кохання.
Близько 50 років зберігалися ці фото, фото ще маловідомих тоді «Бітлз». Із них 50 знімків, серед яких і ті, що досі не експонувалися, будуть представлені з 16 листопада по 12 грудня на першій виставці в Центрі сучасного мистецтва «М17». Цілих три дні 74-літня Астрід провела в Києві, а у відвідувачів була можливість особисто з нею поспілкуватися на творчій зустрічі.
До того ж, німецька фотограф встигла побувати на прес-конференції, присвяченій проекту, й повідати дещо цікаве із особистого досвіду про життя відомих ліверпульців: «Найбільш близькими моїми друзями були Стюарт Саткліфф і Джордж Гаррісон, яких, на жаль, сьогодні вже з нами немає… «Бітлз» вразили мене своєю рішучістю та цілеспрямованістю, вони ніби випромінювали любов, і за рахунок цього навколо них завжди панувала дружня атмосфера. Нині кожного разу, коли ми зустрічаємося з Полом та Рінго, ми наче переносимося в ті часи.. Все почалося з того, що я спробувала сфотографувати Стюарта, адже він мені подобався. Згодом всі хлопці погодились на безкоштовну фотосесію. Я дуже давно не брала у руки фотоапарат. Мені також довелося брати участь у підготовці фільму про нас («Бітлз: чотири плюс один», Ієн Софтлі, 1994; до речі, кінопоказ входить у рамки проекту – Авт.), це було складно для мене, велике емоційне навантаження. Мені сподобалось, як Шеріл Лі представила мій образ, сподобалася музика…» Астрід вважається винахідником незвичайних зачісок хлопців, але сама стверджує, що тоді так ходили всі німецькі парубки. Стюарт почав їх наслідувати, і Астрід підстригла усіх саме так: «Це були ті часи, коли в нас не було грошей на перукарів, тому таке явище було нормальним. Вони побачили мого друга Клауса і захотіли собі такі ж зачіски». Бітлам подобалось і те, як вдягалася Астрід, а вона сама говорить, що тоді вона завжди мріяла фотографувати саме такі обличчя, які мали ці юнаки, обличчя, які підкреслювали індивідуальність кожного.
Що стосується власне виставки, то її організаторами виступають ЦСМ «М17» та «Ginzburg Fine Arts», представник останньої, Марк Гінсбург, повідомив нам про історію зародження проекту: «Я люблю «Бітлз», як і всі люди мого покоління. Одного разу я дізнався про аукціон, на якому мали бути представленими у вигляді 500 лотів 2,5 тисячі фотознімків Астрід, котрі досі вона ніде не публікувала. Я подумав, що буде шкода, якщо така кількість епохальних фото розлетиться по всьому світові. І я вирішив їх викупити ще до початку аукціону, але організатори мені відмовили. Тоді мені довелося зв’язатися безпосередньо з Астрід, вона погодилася на співпрацю, і аукціон скасували. Пам’ятаю, тоді ще розгорнувся скандал, ніби це дружина Пола Маккартні викупила всі фотографії, але ж ні. Фото Астрід – свідоцтво тієї епохи, що минула, важливо їх зберегти для людей, які шанують творчість «Бітлз», щоб вони отримали задоволення, щоб ім’я Астрід Кірхер зазвучало голосно». До речі, 20 знімків, із представлених на виставці 50-ти, присвячені Ліверпулю 1960-их років – це погляд самої пані Кірхер на середовище, де зародився і творив гурт, який увійшов в історію.