Яєшенька

Відтепер і в шанувальників Чарлі Шина є свій дев’яностохвилинний «Секс-і-місто», щоб задивлятись його до дірок, ностальгуючи за славними днями улюбленого персонажа з ситкому Чака Лорі.

Для українського глядача назву другого фільму Романа Копполи (у оригіналі – «A Glimpse Inside the Mind of Charles Swan III», що в перекладі означає «Зазирнути в голову Чарльза Свона-третього») немов висмоктано з пухкенького пальця режисера: у «Запаморочливих фантазіях Чарльза Свона-третього» насправді немає ані фантазій, ані запаморочливості, ані цілісного героя на ім’я Чарльз Свон-третій. Нічого, крім особистого: син видатного режисера створив різнобарвний панегірик тому самому серіальному Чарлі, який зваблював жінок у шортах у перервах між пообідньою і надвечірньою дрімотою. Цей мутант Шина, Гарпера та Дона Дрейпера пошибу 70их – Чарльз Свон-третій – вбирається в вельветові піджаки й сонцезахисні окуляри в тон – він володіє дизайнерським бюро і катається на поп-артовій ретро-машині з зображенням традиційного американського сніданку. Та розрив з черговою білявкою щось надломлює в його крихкій свідомості, буквально дощенту заповненій жіночими ніжками й маячнею. Істерична Івана (Кетрін Вінік) робить умовну яєчню з причандал головного героя, а потім ще й вимагає назад свою чарівну колекцію туфельок. Не дивина, що вразливий і творчий Чарльз Свон-третій переживає. Подібний «нервовий роман» впору Вуді Аллену, та в «Запаморочливих фантазіях Чарльза Свона-третього» він виглядає таким же штучним і декоративним, як і перука Джейсона Шварцмана. Проте віра в щастя не вмирає: наш герой, ймовірно, зрештою знайде свою суджену, а може вже й знайшов, тільки сам не зрозумів – на нього працює розумниця Марні, яку, між іншим, зіграла Обрі Плаза – чи не головна комедійна надія авторського кіно США.

«Запаморочливі фантазії Чарльза Свона-третього» – це виведена за межі студії і розтягнута на півтори години серія «2,5 чоловіків», втоплена в естетику 70их років. Цю стрічку варто переглянути хоча б для того, щоб потім всмак понарікати, як несправедливо природа передала весь режисерський талант Софії й обділила бідолашку Романа.

Син того самого чувака, який зняв «Хрещеного батька», компонує своє кіно зі своєрідної ретроспективи найкращих жартів серіалу Сі-Бі-Ес, гарненьких картинок зі старих журналів і по-школярськи наївних омажів спагеті-вестернам. У нього своя естетика, така ж нав’язливо миленька і недоросла, як і у Веса Андерсона. Це ще не кітч, але вже й не мистецтво – звинуватити Романа Копполу в несмаку не можна, його кіно вражає красою кольорових рішень, майстерністю художників і підбором музики настільки ж, наскільки розчаровує у всьому іншому.

Чарлі Шин крутий, Кетрін Вінік – гарна, Джейсон Шварцман – двоюрідний брат режисера, Стівен Дорф і Біл Мюрей вже майже члени родини, а Роман Коппола хай краще продюсує фільми сестри. А то зовсім великий хлопчик, а знімає, наче тинейджер. Френсіс Форд Коппола і Мартін Шин разом створили «Апокаліпис сьогодні», їхні ж сини – розмальований мармелад, заледве їстівний через надлишок цукру. Так і «Bullshit award» не за горами.