Запитаєш у мене чи кохаю я тебе? Якщо чесно, не знаю. Та серце моє завмирає щораз, коли до мене тихо доторкуєшся. Хочеться співати, коли дивлюся в твої очі.
Кружляє літо в повітрі вальс чи затяжні йдуть осінні
дощі, замітає зима сліди осені чи весна прикрашає все навкруги первоцвітами. Не
важливо… Важливо те, що поруч зі мною ти.
Усміхаються мені нічні зорі. Стелиться сонце до моїх
ніг. А вітер наспівує романси. Відчуваю душею кожен його мотив. Чую, про що
розмовляють стиха листочки, вони шепочуть про твоє кохання. Увесь світ здається
таким дивним, переповненим почуттями. Новий день несе собою в світ лише радість, лише щастя. І все
це через те, що ти поряд. Досить навіть уявити тебе як на душі відразу стає світло-світло,
зникають проблеми і навіть прощальний танок бабиного літа за вікном уже не в
змозі зіпсувати настрій.
Без тебе не було б цієї казки. Мабуть, ти мій
чародій. Хочу, аби взяв мене ніжно за руку і ніколи не відпускав. Нехай казка
триває вічність.
Чи кохаю тебе? Ти запитай про це у тих квітів, які
завмирають від твоїх поглядів. Запитай це у мого серця, яке без тебе не хоче
зустрічати світанки. Запитай у моєї душі, яка подумки весь час пригортається до
твоїх грудей.
Чи кохаю тебе? Пробач, та я іншої відповіді за цю не
знаю…
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.