…Німі чорно-білі фотографії. Наче за сонячним зайчиком фотооб`єктива ховається на фотографіях то в колоссі достиглого жита, то за туманом літнього ранку наше життя.
А фотограф встиг, непомітно для всіх, зафіксувати
той момент між минулим і майбутнім, між вчора і завтра, між багато і мало,
навіть не розуміючи, що переніс на фотопапір дорогий для когось фрагмент із
життя.
Літній спекотний ранок. Десь вдалечині розвіюється
ще нічний туманець над луговим сінокосом. Прокидається сонечко, вмиваючи у
річці свої промінці. І все навкруги хоче жити: прокидається, оновлюється,
тягнеться вгору. І ще все на своїх місцях. Там далеко дідусь щось кричить до
бабусі, у дворі гомін - хтось співає, хтось сумує, хтось лається і у всіх сої
справи, клопоти. Метушня… Хтось кудись поспішає, не помічає інших. Тато
мантачить косу, збирається з дідусем косити сіно, бо вже он яка трава висока. І
лише я, маленька, сиджу без діла, спокійно спостерігаю за всім цим. Проте вже
не чую ні курликання того лелеки, що саме пролітає над подвір`ям, ні дзвін від
удару молотка по косі, не чути про що перешіптуються і дідусь із бабусею, хоча
давно вже нема дідуся та й бабуся давно вже не ходить.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.