Військова форма і реформа

28 млрд. грн. на модернізацію української армії навряд чи вистачить

Вчора міністр оборони Павло Лебедєв поділився ну не те що наполеонівськими, але дещо нереалістичними планами щодо реформування і переозброєння армії. Розвісити на вуха журналістів кілька кілограмів дбайливо приготованої армійської лапші, чи то пак локшини, його спонукала Державна комплексна програма реформування і розвитку Збройних Сил України на період до 2017 року, затверджена урядом приблизно місяць тому.

А в програмі цій, зі слів міністра, чітко проглядається сите і безбідне служіння патріотично налаштованих юнаків на благо Вітчизни. Перед очима відразу постають прекрасно екіпіровані солдати, які браво марширують в новеньких випрасуваних формах, і з такими ж новенькими автоматами, що глянцево виблискують на сонці. Ну а яка картина ще може виникнути в уяві, якщо міністром чітко сказано – до 2017-го року на переозброєння і модернізацію армії та закупку різноманітних прибамбасів витратять 28 млрд. грн., немаленька, все-таки сума. 

Наразі, як свідчить держбюджет-2013, забезпечення діяльності збройних сил обходиться майже в 12 млрд. грн. на рік. Притому що цих 12 млрд. не вистачає навіть на нормальне харчування і обмундирування військовослужбовців, оптимізм відносно переозброєння армії за 28 млрд., які розподілять на 5 років, значно згасає. Особливо в контексті того, що наших чиновників хлібом не корми – дай тільки закупити втридорога якесь барахло у малозрозумілих фірм. Барахло з часом опиниться там де йому і місце – на смітнику, зате в когось з’явиться розкішний автомобіль або годинник, що коштує як 10 середньостатистичних автомобілів.

Про реформування армії в контексті її повного переходу на контракт вже і говорити не хочеться. Це обіцяли зробити всі кому не лінь, не виконували, а потім знову обіцяли по другому і третьому колу. Той-таки міністр оборони Павло Лебедєв на днях заявив, що з 2014 року контракт повністю замінить призов, більше того – за місця в армії ще й мало не битися будуть. Ну-ну, чекати залишилось зовсім недовго. І то нічого, що це «недовго» розтягнулось уже практично на 10 років, відколи перехід на контракт пообіцяв в своїй передвиборній програмі Віктор Ющенко. Потім ці ж обіцянки давали і Юлія Тимошенко, і Віктор Янукович, але з дійсністю вони уперто не корелювались.

Зрештою, буде армія контрактною чи не буде, не так і важливо, адже це лише форма організації цього соціального інституту. А головне, як відомо, не форма, а зміст.

До речі, про форму. Нещодавно в гості до мене завітав друг – старший лейтенант, який працює в одній з військових частин в Київській області. Казав, нещодавно приїздили британці – дуже дивувалися з того, що українським солдатам ніде випрати свою форму. Ну от немає пральної машини – після навчань бажаючі можуть зішкребти грязюку і витрусити пилюку, але попрати – зась. Переночувавши у мене, зранку друг поїхав в воєнторг купувати берці, які б, здавалося, йому теж мали видати. А ви кажете – реформа…