Чи потрібен нам Євробаскет?

Необхідність суттєвих витрат ставить питання про доцільність проведення чемпіонату Європи з баскетболу 2015 року

В 2007 році, коли Україна лише здобула право прийняти Євро-2012, практично всіх, незалежно від майнового стану, професії, віку, політичних уподобань, віри чи сексуальної орієнтації охопив шалений ентузіазм, гордість, радість та інші позитивні відчуття з цього приводу. Деякі навіть одразу почали з усих сил думати, як же на цьому заробити – адже Україна перетвориться на туристичну Мекку, де футбольні уболівальники будуть шниряти по всім закуткам від райцентрів до Києва, ну а в самій столиці, ясна річ, і яблуку ніде буде впасти, стільки цих іноземців наїде. Що вже казати про престиж країни та розвиток економіки – Евро-2012 відразу записали в такі економічні каталізатори, що Україна з ними буквально в десятку світових економік відразу вскочить.

Зараз Євро-2012 пройшло, не залишивши в кишенях повальної більшості українців ні копійки, якщо, звичайно, не враховувати власників задіяних в різноманітних тендерах компаній, хазяїв готелів та пабів, проституток. Та і то значний позитивний вплив на своє фінансове становище отримали від чемпіонату тільки перші, зробивши на ньому багато мільйонів, інші просто порадувались небувалим заробіткам близько місяця і швидко про це забули. Про якісь довготривалі благотворні наслідки для економіки ніхто не чув, «престижу» країни з надзвичайно низьким рівнем демократії та політичними в’язнями Євро-2012 теж «не завадило».

І от на Україну насувається нове спортивне лихо – чемпіонат Європи з баскетболу 2015 року. Звичайно, сприймати так цей світлий і радісний спортивний захід – неправильно, але ж як оцінювати, наприклад, обіцянки наших політиків будувати нові спортивні арени і розвивати інфраструктуру під Євробаскет, якщо з вже побудованими під Євро стадіонами не знаєм що робити? Це стосується, наприклад, дорогезної «Арени-Львів», яку чомусь вирішили побудувати за містом, замість того, щоб вкласти гроші у вже існуючий стадіон «Україна». Місцеві «Карпати» там не грають, незручно і дорого, хіба що концерти часом проводяться – он «Дзідзьо» на днях виступав.

Так чи інакше, баскетбольні арени у нас будувати будуть – великі і красиві. І не біда, що після закінчення Євробаскету їх недешеве утримання ляже на бюджет, а на баскетбольні матчі ходитиме разів в 10 менше глядачів, ніж вони вміщають – нам головне перед гостями не зганьбитися. А як гості поїдуть, тоді і будемо вже вирішувать, що до чого.

Ладно з аренами, а інфраструктура уже і так має бути готовою! Щойно ж Євро-2012 приймали. Ну нехай в Дніпропетровську і Одесі Євро-2012 не було, але в інших містах воно було, і говорити про розвиток інфраструктури буде «розводняком». Та, власне, і Одеса, і Дніпропетровськ теж розглядались як кандидати на прийняття матчів Євро, до футбольного чемпіонату в цих містах готувались чи, принаймні, мали готуватися. Та і без всяких чемпіонатів там інфраструктурних проектів обіцяли чимало – он об’їздну дорогу може добудують, і то добре. А так і привід гарний буде – щоб перед гостями не соромно, своїх же нема сенсу соромитись. Хоча, щоб ми там не казали, а плитку до Євробаскету-2015 на площах і тротуарах чи не усіх міст перекладати все одно будуть. Чому ж не дати хорошим людям на цьому заробити?

В контексті непосильного гніту, який здійснює проведення великих спортивних форумів на державний бюджет, і, відповідно, того, що зазначені кошти могли піти на інші цілі, соціалку і т.д, залишається сподіватись тільки на одне – що, дасть Бог, хоч Олімпіади-2022 в Україні не буде. Хоча, можливо, не потрібно згущувати фарби, а Євробаскет-2015 і справді принесе українцям щось, крім можливості вживу подивитися більш-менш якісний баскетбол. Не випадково ж мер Одеси Олексій Костусєв пообіцяв на колінах випрошувати пробачення у городян, якщо у міста цей чемпіонат заберуть.