Власник сторінки
редактор порталу "Слово і діло"
28 млрд. грн. на модернізацію української армії навряд чи вистачить
Вчора міністр
оборони Павло Лебедєв поділився ну не те що наполеонівськими, але дещо
нереалістичними планами щодо реформування і переозброєння армії. Розвісити на
вуха журналістів кілька кілограмів дбайливо приготованої армійської лапші, чи
то пак локшини, його спонукала Державна комплексна програма реформування і
розвитку Збройних Сил України на період до 2017 року, затверджена урядом
приблизно місяць тому.
А в програмі цій,
зі слів міністра, чітко проглядається сите і безбідне служіння патріотично
налаштованих юнаків на благо Вітчизни. Перед очима відразу постають прекрасно
екіпіровані солдати, які браво марширують в новеньких випрасуваних формах, і з
такими ж новенькими автоматами, що глянцево виблискують на сонці. Ну а яка
картина ще може виникнути в уяві, якщо міністром чітко сказано – до 2017-го року на переозброєння і модернізацію
армії та закупку різноманітних прибамбасів витратять 28 млрд. грн., немаленька, все-таки сума.
Наразі, як
свідчить держбюджет-2013, забезпечення діяльності збройних сил обходиться майже
в 12 млрд. грн. на рік. Притому що цих 12 млрд. не вистачає навіть на нормальне
харчування і обмундирування військовослужбовців, оптимізм відносно
переозброєння армії за 28 млрд., які розподілять на 5 років, значно згасає.
Особливо в контексті того, що наших чиновників хлібом не корми – дай тільки
закупити втридорога якесь барахло у малозрозумілих фірм. Барахло з часом
опиниться там де йому і місце – на смітнику, зате в когось з’явиться розкішний
автомобіль або годинник, що коштує як 10 середньостатистичних автомобілів.
Про реформування
армії в контексті її повного переходу на контракт вже і говорити не хочеться.
Це обіцяли зробити всі кому не лінь, не виконували, а потім знову обіцяли по
другому і третьому колу. Той-таки міністр оборони Павло Лебедєв на днях заявив,
що з 2014 року контракт повністю замінить призов, більше того – за місця в армії ще й мало не битися будуть. Ну-ну, чекати залишилось зовсім недовго.
І то нічого, що це «недовго» розтягнулось уже практично на 10 років, відколи
перехід на контракт пообіцяв в своїй передвиборній програмі
Віктор Ющенко. Потім ці ж
обіцянки давали і Юлія Тимошенко, і Віктор Янукович, але з дійсністю вони уперто не корелювались.
Зрештою, буде
армія контрактною чи не буде, не так і важливо, адже це лише форма організації
цього соціального інституту. А головне, як відомо, не форма, а зміст.
До речі, про
форму. Нещодавно в гості до мене завітав друг – старший лейтенант, який працює
в одній з військових частин в Київській області. Казав, нещодавно приїздили
британці – дуже дивувалися з того, що українським солдатам ніде випрати свою
форму. Ну от немає пральної машини – після навчань бажаючі можуть зішкребти
грязюку і витрусити пилюку, але попрати – зась. Переночувавши у мене, зранку
друг поїхав в воєнторг купувати берці, які б, здавалося, йому теж мали видати.
А ви кажете – реформа…
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.