Привіт зі Львова - кавові філіжанки Галини Вдовиченко

Привіт зі Львова - кавові філіжанки Галини Вдовиченко

Чарівна - ось найперше враження від особистої зустрічі з авторкою роману «Бора» Галиною Вдовиченко - на презентацію саме цього твору письменниці увечері 31 січня зібралась вінницька публіка.

Жінка - темно-коса й білолиця, вишукана та спокійна - ошатно присіла в крісло. Плечі гріє елегантна шаль кольору кави з молоком, на тендітних кистях - напівпрозорі рукавички. Гостю зосереджено вивчають зо два десятки жіночих зацікавлених поглядів.

Поруч з письменницею, на столику, томики презентованої книги. Біля них - принесені авторкою дві кавові чашки. Що вони роблять в книгарні? Адже поруч - стелажі, тісно заставлені шеренгами книг, які остерігаються вологи та необережного поводження…

Глядачам пощастило й пояснення вони чекали недовго: як то кажуть, рушниця, що висить на стіні, вистрелила не в кінці, а на початку.
Галина Вдовиченка оголошує конкурс: автори двох найцікавіших запитань отримають приз - саме ці горнятка для кави. Але спершу, до старту чемпіонату запитань, письменниця знайомить слухачів з кількома сторінками роману «Бора».

Неквапна розмірена оповідь вводить нас у світ головного персонажу роману на ймення Христина Бора. Ми вперше бачимо її новий дім, який став власністю героїні несподівано та чудесно.

Потім, коли читач самостійно візьме до рук книгу, цей дім ми разом обживатимемо, тут спілкуватимемось з друзями та писатимемо роман-катастрофу. Легка й витончена вервечка слів загіпнотизує та поглине - так, як це сталось під час короткого ознайомчого читання Галини Вдовиченко.

І ось нарешті - запитання вінничан. Модератор зустрічі, як годиться, ставить коректні й чемні запитання: коли авторка знаходить час для творчості (тяжко, але знаходить), чи існує насправді прототип Христини Бори (ні, це збірний персонаж), чи існує у Львові дім-равлик, докладно описаний авторкою (ні, це також робота уяви).
Тим часом слухачам не терпиться вихлюпнути на Галину Вдовиченко власні враження від прочитаного роману.

Одна з присутніх дам – жіночка поважного віку з пожованим роками обличчям – екзальтовано вигукує: історія, котра трапилась з героїнею, сталась у житті її сімейства! Окрім всього, пригода зі старим псом, згадана в одному з минулих романів, також була насправді! І це ще не все!...

Авторка погоджується, що у її житі надто часто стаються збіги, які інакше, ніж містикою, не поясниш. Вона згадує, як випадкова розмова знайомить її з мисливцем, котрий згодом надаватиме консультації під час написання «вовчого» роману «Тамдевін». Дивує слухачів оповідь, як опис інтер’єру будинка-равлика дивним чином матеріалізується у реальному будинку, де випадково опиняється письменниця.

Зустріч з Галиною Вдовиченко вже триває більше години. Вінничани запитують про місце у житті львівської гості Інтернету, про творчі задуми, про долю експериментального проекту «Поштаментальний роман», що народився після email-листування 31-го українського автора з письменницею. До речі, роман, уривки з якого вже є на сайті «Буквоїд», знайшов свого майбутнього видавця та незабаром буде надрукований.

Але хто ж отримує обіцяний приз?
Одну філіжанку Галина Вдовиченко вручає модератору сьогоднішньої зустрічі – за приємну розмову та приємні запитання.
Друга філіжанка стає подарунком для вінничанки, котра згадала про львівського скульптора Івана Пінзеля – його більш ніж 300-річні дерев’яні скульптури надихнули Галину Вдовиченко на створення першого роману «Пів’яблука», що приніс перших читачів та визнання.

Автограф-сесія, яка неминуче розпочинається наприкінці зустрічі, дозволяє Галині Вдовиченко подарувати своїм читачам ще з десяток нагород - власноручно-підписані томики роману «Бора».