Михайло Бриних - піонер українського зомбо-роману?

Михайло Бриних - піонер українського зомбо-роману?

Мрячного вечора товчу ногами напіврозталий сніг та пробираюсь на збіговисько, де запланована дискусія з приводу моторошної історії від Михайла Бриниха. Бриних, майстер стьобу та віртуоз суржику, привітав 2012 апокаліптичний рік "Хлібом із хрящами": книгою-жахливчиком чи книгою-жахом?

Знайомі з епатажним автором розуміють, що диспутантами та глядачами мали б бути носії андеграундних поглядів на світ та літературу. Вони іронізують над випещеними любителями класики, доводячи їх до сказу або ж до сліз.

Але цього разу до сліз мали розчулитись організатори: замість ентузіастів та диваків послухати літературознавчий дискурс про "Хліб із хрящами" з’явились лише двоє: слухачка у зворушливо-зачовганому кожушку та якась скуйовджена панянка – з диктофоном та фотоапаратом.

В президіумі розмістилось судилище: "адвокат диявола" (на груповому фото справа), "адвокат божий" (на фото зліва) та "суддя-арбітр" (в центрі). Суддею виступала Катерина Калитко – поетеса та прозаїк. Адвокатами – літературознавці Книгарні Є. Суть вирішуваного питання зводилась до наступного: "Хліб із хрящами" вартий смітника чи благоговійно-освяченого місця на поличці книголюба?

Книга позиціонується автором як роман про зомбі:
- Зрештою він зробив як раз класичний зомбі-апокаліпсис. Все зіпсувалося, поперли зомбі, якась група людей виживає - в даному випадку це музиканти. Всіх наприкінці з`їли. Тобто нічого нового… - окреслює сюжет Катерина Калитко.

Але новим є - "виведення Голодомору в площину масової культури".
Не розкриваючи авторського задуму, поясню, що Голодомор з’являється в романі не у традиційному пафосно-трагічному контексті, а як першопричина всього того треш-неподобства, яке коїтиметься з персонажами.

Іронічні аргументи "адвоката диявола" нівелюють вартісність роману в очах читачів:
по-перше, "кострубатий сюжет, … твір ламається на частини",
по-друге, "образи створені, показані, але вони не розвиваються, вони просто зникають".

"Адвокат божий" в’їдливо суперечить:
- Так, їх з’їдають…. Проте майже за класичними законами жанру по об`єму цей треш займає, може, третину тексту. Складається думка, що взагалі-то роман не планувався про тих самих зомбі. … Немає безвідповідального танцю над кістками. … І ця серйозна течія робить твір набагато більш цінним, ніж стьоб, іронія, суржик…
Його супротивник підозріло приглядається до Бриниха: можливо, він, фаршируючи свій роман кривавими тельбухами та відірваними кінцівками, писав з прицілом на Європу?

"Адвокат диявола" примушує визнати:
- Не факт, що його там сприйматимуть… Цільова аудиторія, на яку орієнтований цей роман на рівні обкладинки, – тобто любителі зомбі – не факт, що оцінять…. Я не думаю, що любителі такої літератури в Європі оцінять позитивно цей роман..
І ще один цвях у труну піонерської (бо першої) зомбо-прози:
- Таке враження, [що автор] поспішав закінчити цю книжку, можливо, поспішав на Коронацію?...

Вирок, винесений суддею-арбітром наприкінці дискусії, суворий:
- [Бриних] на рівні зомбаків не дотиснув. Мені здається, цільова аудиторія – цілком конкретно українська. Він хотів протролити цією темою свою аудиторію. І тут трошки не дотягнув. Бо насправді ця іграшка страшна, хочеш ти цього чи не хочеш, навіть коли стібешся... Коли зомбі, замість хрестоматійного "бренйз" пишуть на стінах "хліб", то мимоволі … за шкірою продирає мороз. [Це] сидить в шкірі, сидить в крові. Якщо починається канібалізм, то він триває до переможного закінчення. І про це думати дуже страшно - що таке в нас сидить. І як воно може зіграти в кожному з нас.

Але:
- Чим мені сподобався роман: він сказав про абсолютно заїжджені, заяложені речі - село звиродніло, спивається дешевим шмурдяком… В українців страшенно трагічна історія, коли з кожної могили лізуть мертв`яки… Все живе, що більш-менш масштабне, живе на спонсорські гроші героїчної канадської діаспори, з яких нічого путнього не вродило.

На ці теми висловитись не можливо в принципі якось свіжо. Але він [автор] таки може. За це я Бриниху і вдячна…

Жахливчик - те, що забувається відразу, як закінчується. Жах – те, що каламутить й потім. Роман "Хліб із хрящами" скидається на чернетку, де потонув багатющий задум. Проте, як то кажуть, осад залишається. Тому підсумком дискусії стало припущення: новотвір Михайла Бриниха, з усією суперечливістю й позитивом, таки вартий місця на вашій книжковій поличці. Хоча – вирішуйте самі…