Люко Дашвар. Платиновий автор України

Макар, Марк, Гоцик - Биті є - у виконанні Люко Дашвар

Люко Дашвар - платиновий автор України. Вона пише книги, що видаються більш ніж 10-тисячними тиражами. Лауреат літературної премії Коронація слова. Журналіст. Сценарист. Любить формат безпосереднього спілкування з читачами.

Восени минулого року Люко Дашвар (Ірина Іванівна Чернова) презентувала на Форумі книговидавців у Львові першу книгу "Макар" із трилогії "Биті є". І ось весною – продовження: майже 300 сторінок оповіді про життєві поневіряння Макса. Приїзд у Вінницю – перший вояж авторки, до цього були тільки офіційні демонстрації в межах Медвіну у Львові та Києві.
Вступне слово письменниці здивувало аудиторію, яка зазвичай чекає від автора світоглядного "меседжу". Люко Дашвар сказала:
- Якщо ви думаєте, що підете сьогодні звідси просвітленими, почувши з моїх вуст якусь непересічну істину, яка вам осяє шлях, то цього, повірте, не відбудеться. Тому що я така сама людина, як і ви, в мене так само багато запитань до життя, як і в вас. Я так само, як і ви, шукаю відповіді. І не думаю, що зможу подарувати вам ту єдину і непересічну абсолютну ціль чи мету, чи думку, яка стане для особливо важливою.
Жінка - у буденній смугастій кофтині та простецьких штанях – перетворилась у близьку та зрозумілу співбесідницю. Люко Дашвар стала пані Іриною.
Відносно щойновиданої книги авторка пояснила, що її цікавили не перипетії долі головного персонажа, а вплив його характеру на життєвий шлях. Ірина відверто зізналась, що Макс – відразливий, тому книгу про нього вона вимучувала півроку:
- Я зрозуміла, наскільки мені важко писати про людей, які мені самій не симпатичні. Важко, навіть знаючи їхні позитивні риси, якісь внутрішні чесноти і принципи, згідно з якими вони живуть і не зраджують цим принципам. Це все не має ніякого значення, коли в один певний момент людина не зробить один єдиний вчинок. І це перекреслює все інше.
А найбільш симпатичний для пані Ірини – Гоцик. Це третій персонаж з роману "Райцентр" - першоджерела трилогії. Авторка зізнається:
- Мені хотілося хоч би на йоту стати такою, як Гоцик. Мати таку волю. Навіть не волю, а мати таку здатність вільно жити. Це так кльово, мені здається...
Книга про Гоцика під однойменною назвою виходить у видавництві КСД влітку.
Пролунало запитання, чому герої усіх 6 книг існують в аполітичному просторі? Події відбуваються протягом 2008-10 рр. Відгомін суспільної полеміки неминучий. Ірина здивувала, бо виявилась прихильницею ідей комуністичного експерименту, який завершився для Україна 20-тиліття тому:
- З часом я прийшла до такої думки – не важливо, яка влада. Мені здається, що капіталізм – це в принципі не справедливо. Тому яка б влада не була – Янукович, Тимошенко – однаково. Ми були свідками та учасниками унікального експерименту. Ми пожили в умова уявної рівності... Тому я не бачу перспективи у суспільства, де молодь наперед знає, що їй нічого не світить.
Коли у 2006 році херсонська російськомовна журналістка Ірина Чернова вирішила стати письменницею, вона пішла до книгарні та придбала полицю книг сучасних українських авторів. Тоді й вирішила писати на мові батьківщини та відкрила для себе свою Україну:
- Коли я стала писати українською, я стала патріотом своєї країни. Про пана ж Табачника взагалі нічого доброго сказати не можу. Але з іншого боку, я не вірю, що можна якимось папірцем, якимось указом чи з приводу двомовності, чи з приводу зміни шкільної програми, вбити мову.
Бесіда з пані Іриною тривала майже півтори години. Весь час письменниця стояла навстоячки перед читачами та намагалась розібратись: що ж вона пише? Здається, розмова допомогла їй знайти відповідь:
- Ми всі відносно патріоти. Відносно порядні, відносно чесні. Чому? Бо нас в такі рамки загнали. Тому що ми в такій ситуації знаходимось. Ми кажемо: таке життя... Мені здається, що я пишу про абсолюти, про повернення абсолютів у життя. Всупереч відносним поняттям.