"Жесть" Сашка Ушкалова - сатирично-лаконічний відбиток реального життя

"Жесть" Сашка Ушкалова - сатирично-лаконічний відбиток реального життя

Сашко Ушкалов – автор збірки оповідань "Жесть" та людина, яка вже з десяток років професійно займається рекламою. Отож, він в обох своїх втіленнях звик "не лити воду". Справжня майстерність – це в трьох реченнях будь-якого facebook-повідомлення 100-відсотково розрити суть будь-якої проблеми.

Життя рекламіста – безупинний пошук креативної ідеї, від якої знесе дах у замовника маркетингової кампанії. Але, внаслідок природного бажання замовника уникнути ризику, зазвичай цього креативу у підсумку не видно. Тому, ймовірно, творчість Сашка – "сублімація" його нереалізованого креативу. Гумор, шок, відвертість – те, що є в книгах Сашка-письменника, і чого немає у вихолощеній вітчизняній рекламі.
Презентуючи у Вінниці книгу "Жесть", Сашко зауважує, що це не роман в оповіданнях, як вказує видавництво, а все ж таки збірник "short story". Дотепні історії з життя ліричного героя –реальні відсотків на 30. Ті, хто шукає в них правду життя, мають фільтрувати прочитане на третину. Безсумнівна істина – лише Харків – місце проживання як автора, так і хлопчини з оповіданнь.
Перерва після першого роману Сашка Ушкалова – "БЖД" – досить помітна – 4 роки. Виникла думка, чи не стане він письменником однієї книги. Сашко каже просто: " Нічого було сказати". А ще зізнається, що його юну письменницьку душу розбестила польська стипендія:
- Півтора місяця я намагався щось писати... Але уявіть собі... Мені ніколи не випадало халяви у житті. А тут запросили на 3 місяці в Польщу!
Крім грошей та купи вільного часу окремим бонусом йшло знайомство з європейськими письменниками. Сашко зауважує:
- Вони всі значно старші за українських. Спершу вони займаються своїм життям, знаходять класну роботу, народжують дітей. А потім у вільний час – творять літературу. У нас спочатку стаєш письменником, потім – не можеш знайти собі нормальну роботу. Я не міг знайти з ними спільної мови, бо те, що для них є літературою, для мене літературою не є. Попри всю мою любов до птахів, я не міг сидіти на кухні і слухати, як австрійському письменнику на підвіконня приземлилася сорока, як він її довго розглядав, яке у неї барвисте класне пір’я, залишки якої їжі були у неї на дзьобі... і так хвилин 40. Ставало сумно.
Були, звичайно, і веселі моменти. Сашко поділився своїми відчуттями в години похмілля, розповів про спілкуванням з голубами вишуканою польською... Для Ушкалова – гравця футбольної команди літераторів – неминучі запитання про футбол. Тому гості презентації вислухали кілька байок про спортивні походеньки харківського гостя та його побратимів.
Беручись читати оповідання, Сашко запитує, як публіка ставиться до ненормативної лексики? На київській презентації в залі сидів вправний менеджер, який непристойностям давав жартівливі пристойні тлумачення. І хоча вінницький модератор рекомендує не оскверняти солов’їну, Сашко себе не надто обмежує. Він зачитує кілька уривків: про вухо та "прикольну" дівчинку, про богему і паралельні світи, про бутси і "нечесну чесність"... – жива й виразна мова вулиці полилась у вуха дещо зніяковілих слухачів.
Але звичайний людський сміх змів упередженість. Публіка і пирскала, і чмихала, і реготала. Та – аплодувала.
Модератор зустрічі цікавиться в автора: "Ти пишеш свої тексти, навмисно провокуючи сміх? Чи це бонус для тих, хто читає Сашка Ушкалова?"
- Це бонус для тих, хто після важкого робочого дня приплентався на презентацію. Адже в цій книжки є моменти, після яких можна і плакати.