Роман "Заплакана Європа" Наталки Доляк вакцинує від надмірної терплячості

Роман "Заплакана Європа" Наталки Доляк вакцинує від надмірної терплячості

Це історія про те, як життя б’є людину лобом об стіну, щоб вона отямилась і зрозуміла: життя – не чернетка, а пишеться один єдиний раз – начисто. "Заплакана Європа" – історія-душевний стриптиз. Сміливо – віддати подібну річ на прочитання загалу, який інколи жорстко-холодний у своєму нерозумінні іншої людини. Сміливо, бо роман читатиме і 22-річна донька – як вона оцінить вчинки матері? Сміливо, бо його читатиме і мати Наталки – як то, дізнатись, чого натерпілось її дитя, поневіряючись на чужині?

Презентація роману Наталки Доляк "Заплакана Європа" починається з аншлагу, якого злякалась вона сама. Наталка, їдучи на зустріч з читачами у звичайному вінницькому тролейбусі, не сподівалась побачити таку купу народу! Біля 50-ти молодих людей стоїть натовпом у тісному приміщенні, нависаючи над головами щасливчиків на стільцях. Хто спізнився – несміливо топчеться, шукаючи 20 см2 вільного місця.
- Діти, вас сюди хтось насильно пригнав? – питає здивована письменниця, балансуючи на хиткому крісельці.
Почувши хорове "Ні", вона акуратно "поправляє черпаком лавровий вінок" і починає розмову.
Наталка Доляк називає себе початківцем, хоча вже має книгу "Гастарбайкерки" та з десяток кіносценаріїв. Сюжет п’єси "Біженка" ліг в основу роману "Заплакана Європа". В романі описано життя молодої жінки, яку доля відірвала від рідної землі і закинула до табору біженців в Швеції та Фінляндії. Половина оповіді – ретроспективний погляд на застійно-радянську та постперебудовну Україну. Роман – тру-сторі, але без наскрізної слізливості – притаманний Наталці гумор примушує посміхатись у найзворушливіші моменти.
Наталка Доляк не приховує, що багато років тому виїхала за кордон в пошуках кращої долі. То ж скільки в цьому романі автобіографічного?
- Це річ автобіографічна, але не документальна, бо за 22 роки історія, можливо, десь трансформувалась у мозку. Тому автобіографічності тут 99%.
Авторка, пояснюючи передісторію своїх закордонних мандрів, розказує:
- У 90-ому ми з моїм першим чоловіком вирішили втекти з Радянського Союзу. Тоді не було можливості, як зараз, виїхати навіть у туристичну подорож. В ті часи дуже багато людей тікало в різні способи – і літаки захоплювали... Ми, наприклад, австралійське посольство "захоплювали"...
Хто б подумав, що ось ця тендітна жінка, яка так емоційно, дотепно та по-акторськи виразно розповідає в особах про своє житті, насправді – терористка! Її 5-разів депортували! Це небезпечна персона! Чи її пускають зараз до Європи?
Текст роману не присвячений біженцям на всі 100%. Проте цікаво дізнатись, що у Швеції вони живуть на кораблі, припнутому прямо на вулиці, кожному щотижня видають на прожиток 20 крон, значна частина яких витрачається на небачені солодощі з автоматів. Тим часом головна героїня Людочка Бабенко спочатку на 7 місяці вагітності, потім народжує, потім чоловік-нелюд відбирає у неї дитя. Був і аборт...
- На тлі історії про життя в умовах біженських таборів, - акцентує Наталка, - розвивається внутрішньосімейна драма. Головна героїня терпить від чоловіка навіть не фізичне, а емоційне насилля. Потрібно розуміти, що 22 роки тому про розлучення навіть мова не йшла! Потрібно було триматись і триматись. А коли ти опиняєшся в чужій країні, ти привозиш свою рідну країну у вигляді ось цього чоловіка, який би він не був. І ти за ці межі не можеш вийти психологічно! Коли головні герої просять політичного притулку, в тій країні все зачинено і відрізано! Але головна героїня відрізає не тому, що це її ідея, а запалюється ідеєю-фікс чоловіка. Роман – своєрідний меседж сучасним дівчатам - не зливайтесь з партнером! Якщо комусь щось не подобається, про це треба говорити, а не казати "да-да-да" і перейматись чужими ідеями!
В залі присутні колеги Наталки Доляк – вінницькі тележурналісти. Вони вже "ковтнули" "Заплакану Європу" і пам’ятають подробиці краще за авторку. Завдяки їхнім порадам гості презентації почули комічну оповідь про шоколадний батончик і традицію колективного цілування молодих. "Складати бабло на кишені", "життя – як багно", "ерзац-весілля", "драглистий ніс кольору бараболі", "божевілля в цьому селі передається за допомогою слини" ... – 5 хвилин читання подовжили життя слухачам на 5 годин.
Колеги дивуються:
- Трохи не віриться, що це тру-сторі, бо сучасна Наталка так в деяких ситуаціях не чинила б, не приймала б таких рішень. Той досвід змінив тебе, допоміг тобі стати сьогоднішньою?
- Так, звичайно. Я вважаю, що негативний досвід кращий для людини – це як хвороби, що виробляють імунітет. Сильною я стала тоді, коли в мене забрали все.