Із початком свого незалежного існування Українська держава отримала у спадок від Радянського Союзу не тільки фінансові борги і історію, а і величезний науковий спадок, що не отримав в результаті ніякого розвитку.
Із-за економічної нестабільності, кризи, скорочень і відсутності фінансування значна частина закладів почала занепадати і відставати у будь-якому розвитку. Талановиті і дійсно розумні намагалися, і намагаються понині, продати себе за кордон, де за розум платять у доларах і євро.
Таким чином, за відносно не значний відрізок часу держава втратила великий потенціал молодих і талановитих представників наукової спільноти.
За роки незалежності кількість дослідників у країні зменшилась в п’ять разів, і якщо на момент 1991 року на 1 мільйон населення їх припадало близько 4 тисяч то сьогодні це 1254 особи. В сусідніх країнах де за радянських часів наука мала навіть гірші показники ніж в Україні на сьогодні картина більш втішна.
Небажання займатися проблемою науки в країні непомітними кроками призводить до величезної катастрофи. Таким чином Україна застряла на своєму науковому розвитку десь у 90-х роках минулого століття. Більш того, мізерні зарплати не стимулюють молодь присвячувати своє життя українській науці, знання мов та освіта величезної кількості українців відкриває для них кордони практично у всіх країнах світу.
Та є у цьому всьому і позитивний момент. Звісно, що складна політична ситуація в країні та державна економічна політика останніх років була не спроможна виділяти великі кошти на наукові потреби, технічне оснащення і різноманітні дослідження є проблемою, але вся ця сумна на перший погляд історія дає привід задуматися і поглянути на Українців які все ж присвячують своє життя і час добрій справі.
Так величезної популярності в наш час набирає так звана спартап культура, що звісно далека від науки, яку ми звикли собі уявляти чуючи про досліди. Молоді стартапери – це практично діти, що у такому занепаді знаходять свій шлях і з кожним днем таких юних науковців стає все більше.
Значна кількість проектів спочатку фінансується із власної кишені, але згодом найбільш вдалі поглинаються іноземними компаніями і все ж фінансуються. Більшість ідей цих науковців унікальні, корисні і не просяклі нафталіном.
Чого тільки вартий проект молодого винахідника Валентина Фречки, що створив метод переробки опалого листя, яке просто палять, у екологічно чистий папір. Хлопець винайшов цей метод просто у шкільній лабораторії, після уроків. Винахід Валентина оцінили не тільки в Україні але і на міжнародних наукових конференціях. Так, влітку 2018 року у США під час наукового конкурсу Genius 2018, він здобув золоту медаль а також право на стипендію для навчання за кордоном. Саме такі особистості змушують промовляти слово «Україна» у всьому світі, і це круто.
Зважаючи на те, що бюджет 2019 року передбачує збільшення відсотку фінансування наукової галузі ми маємо надію, що відповідальні за розвиток та фінансування наукового потенціалу України продовжать цю тенденцію, і проблема із часом стане згадкою, адже якби молодих спеціалістів заохочувати до роботи то за 20 років країна вийшла б на новий рівень інноваційного розвитку. Для досягнення подібного результату потрібно щорічно збільшувати притік молодих науковців всього на 15%.
Тому можемо підвести підсумок, що для економічного процвітання, якісної обороноздатності і технічного розвитку потрібно приймати дієві заходи для порятунку вітчизняної науки, яка згодом принесе величезну користь у всіх сферах життя України.