Соціально-політичні погляди В.Винниченка

17 декабря 2016, 14:37
Студент
0
867
Соціально-політичні погляди В.Винниченка

У боротьбі за зростання національної самосвідомості українського народу та визнання суверенітету України чільне місце належить Володимиру Кириловичу Винниченку.

   

   У боротьбі за зростання національної самосвідомості українського народу та визнання суверенітету України чільне місце належить Володимиру Кириловичу Винниченку, українському письменнику, громадському та політичному діячеві, революціонерові, вічному емігрантові, якого не визнавали "ні свої, ні чужі".


  
Володимир Винниченко (1880-1951 р.р.) - талановитий прозаїк, драматург, публіцист, політик, Голова Генерального Секретаріату Центральної Ради і Голова Директорії Української Народної Республіки. Розроблена ним концепція державності України ґрунтується на принципах соціалізму та федералізму. На його думку, реальним ідеалом в існуючих умовах є автономія України у складі Російської Федерації на принципах рівності, взаємовигідних економічних зв' язків, збереження державної цілісності Росії та України. Незалежність України неможлива, насамперед, через міжнародне положення України, оскільки, відірвавшись від Росії, може потрапити в залежність від іншої сильної держави Заходу. Тому Україна має добиватися не політичної і економічної незалежності від Росії, а співіснувати з нею на взаємовигідних умовах, у формі співдружності двох держав.


   Пізніше, в праці "Відродження нації"
, Володимир Винниченко під впливом реального політичного розвитку України переглядає свої погляди стосовно союзу України та Росії на основі федерації. Почуття панівної нації, що формувалося століттями у свідомості росіян, у тому числі у свідомості "простих" людей - великоросів, швидко не зникне. Почуття сервіризму, тобто плазування, прислужування підкорювачам української нації, теж не вмирає одразу. Отже, потрібно створити політичні умови, щоб допомогти позбутися шкідливої спадщини. Такими умовами, доходить висновку Володимир Винниченко, має стати політична незалежність української нації. Отже, як політичний діяч, Володимир Винниченко еволюціонує від ідеї української культурно-національної автономії у складі Російської федерації до відродження ідеї української державності і незалежності. Та метою Володимира Винниченка стала не сама державність, а відродження нації, пробудження національної гідності українського народу. Державність є тільки засобом для досягнення мети.


   Обстоюючи національну незалежність України, розв'язання національного питання В. Винниченко пов'язував з демократичним розвитком (національним і соціальним), що виключає будь-які форми насильницької централізації, панування одного народу над іншим. Національне він розумів у вимірах загальнолюдського. Загрозу демократичному та національному розвитку України В. Винниченко вбачав у відсутності єдності та згуртованості українського народу, а особливо його проводу. Майбутнє України пов'язував з вільною, рівноправною, справедливою федерацією, яка відповідає цілям соціального прогресу, проте не має нічого спільного з "єдинонеділимим мисленням" та діями. Така федерація має будуватися на засадах самостійної державності, цілковитої незалежності України, збереженні української мови в усіх інститутах, урядових установах, школах, активізації національної самосвідомості народу в розбудові своєї державності, розвитку культури. Цілком зрозуміло, що В. Винниченко прихильно поставився до організації СРСР, однак виступав
із принциповою і, значною мірою, виправданою критикою національної політики більшовиків та радянського уряду за недооцінку ними національних інтересів та обмеження національних прав республік.


   У написаному в 1949 році "Заповіті борцям за визволення" Володимир Винниченко, осмислюючи уроки української історії, визначає роль української еміграції у творенні вільної, суверенної України
. Він вважає, що Українська держава створена народом, усією українською нацією в процесі великого перевороту в Росії. Але існуюча українська державність не може задовольняти потреби національного відродження. Україна поки що не самостійна, а залежна від Росії, живе і береже в собі ідею незалежності, щоб у слушний момент здійснити головну мету - побудову суверенної демократичної України.


   В. Винниченко був твердо переконаний
у тому, що неможливо досягти перебудови морального світу людства, перебудови царства обману, насильства, брехні, експлуатації засобами тієї ж брехні, обману, несправедливості. Усвідомлював він також, що і в революцію йшли з різними цілями: одні - щоб дійсно послугувати людям, інші — щоб на загальному фоні боротьби стати майбутніми генсеками, піднятися над масою знедолених, добитися задоволення своїх інтересів або влади, влаштувати своє власне життя. Як тенденція, останнє знайшло своє відбиття в різного роду революційних партіях, і не тільки більшовицької, хоча саме в ній найбільш повно проявилося прагнення до авторитаризму, перетворення партії в особі її вищих керівників у деспота.


   Добре знаючи, що влада в країні належить не радам, а партії, В. Винниченко поставив вимогу ввести його до складу Політбюро ЦК КП(б)У, оскільки це давало б можливість йому впливати на національно-культурну та економічну політику, де він бачив багато недоліків. Крім того, для найшвидшої ліквідації розрухи В. Винниченко рекомендував ширше використовувати кооперативи в промисловості та в сільському господарстві, шукати вигідні форми співробітництва з капіталістичними країнами. Рекомендації
й вимоги В. Винниченка було відхилено. Він відмовився від запропонованих посад і виїхав за кордон. Не прийнявши будь-яких антирадянських актів, порвав з політичною діяльністю, присвятив себе літературній праці, мистецтву, науці та філософії.

  
   Перебуваючи в еміграції, В. Винниченко створив ряд творів
- повістей, новел, сповнених поетично-психологічного змісту, видав соціально-утопічний роман "Сонячна машина", засвідчивши перед усім світом високу репутацію української національної літератури та соціально-політичної думки. У цих творах він розгорнув компетентну критику як капіталізму, так і соціалізму у більшовицькій формі виконання, змалював панораму майбутнього справедливого ладу.


   Висновок. Як  політичний діяч Володимир Винниченко еволюціонує від ідеї української культурно-національної автономії у складі Російської федерації до відродження ідеї української державності і незалежності. Та метою Володимира Винниченка стала не сама державність, а відродження нації, пробудження національної гідності українського народу, а сама державність є тільки засобом для досягнення мети.

Автор статті: Іван Гронський 
17.12.2016 

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости науки
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.