ТСК Железняка: три місяці без перевірки запису?

1 травня цього року була оприлюднена друга серія матеріалів, відомих як «плівки Міндіча».

Серед них — розшифровка розмови, датованої 9 травня 2025 року, в якій, за версією журналістів, брали участь бізнесмени Василь Веселий та Олександр Цукерман.

Оприлюднив ці матеріали журналіст «Української правди» Михайло Ткач.

У розшифровці розмови 9 травня 2025 року, в якій, за версією журналістів, брали участь Василь Веселий та Олександр Цукерман, йшлося, зокрема, про можливий вплив приватних осіб на управління державним Sense Bank, формування його наглядової ради та інші активи. Публікація містила твердження щодо обставин, пов’язаних із Василем Веселим. Водночас у доступному тексті не було докладно розкрито, від кого саме редакція отримала конкретний запис і як незалежно підтвердила його автентичність.

Згодом ця історія стала предметом уваги тимчасової слідчої комісії Верховної Ради під керівництвом народного депутата Ярослава Железняка. Протягом майже трьох місяців комісія заслуховувала посадовців щодо обставин, пов’язаних із Веселим.

Сам Веселий публічно заперечив , що зустрічався з Цукерманом і брав участь у розмові, яку йому приписують. Він заявив про наявність документів, що підтверджують його перебування за кордоном, і закликав перевірити їх.

Поки ТСК ці твердження Веселого не перевіряє, по деякій інформації, їх вирішило перевірити інформаційне агентство «Українські новини» після цього інтерв’ю з Веселим. Для чого відправили запит до Державної прикордонної служби. Й наразі агентство очікують відповіді на цей запит.

На цьому тлі виникають питання до того, які саме перевірки проводилися до використання запису для публічних звинувачень і в роботі парламентської комісії. Чи було встановлено походження аудіоматеріалу? Чи досліджували його оригінал і повну версію? Чи підтверджено належність голосу Веселому? І чи врахували інформацію про його перебування за межами України?

Майже три місяці роботи комісії: що саме перевіряли?

Протягом майже трьох місяців посадовців викликали на засідання тимчасової слідчої комісії та вимагали пояснень щодо обставин, пов’язаних із Веселим.

Водночас немає жодних підтверджень, що до початку публічних звинувачень було належно встановлено походження аудіозапису, перевірено його автентичність і підтверджено належність голосу Веселому.

За заявою самого Веселого, до нього також не зверталися, щоб з’ясувати, чи брав він участь у відповідній розмові, чи впізнає свій голос на записі та де перебував у зазначений час.

Пояснення людини не можуть замінити технічного дослідження аудіозапису. Водночас звернення до неї могло б дати додаткову версію подій, яку можна було б перевірити та зіставити з іншими доказами.

Ключове питання полягає не в тому, чи мала комісія право вимагати пояснень від посадовців, а в послідовності перевірки: чи були встановлені базові обставини походження матеріалу, перш ніж його використали для публічних висновків.

Якщо відповідні експертизи або інші перевірки проводилися, їхні результати мають значення для оцінки обґрунтованості цих висновків. Якщо ж їх не проводили, необхідно з’ясувати, на підставі чого було ідентифіковано співрозмовника та сформовано відповідну версію подій.

Для повної картини важливо дослідити протоколи засідань ТСК, документи комісії, її запити й відповіді на них, а також встановити, якою інформацією володів Железняк на кожному етапі роботи.

Хто створив запис і як він потрапив до журналіста?

Окреме питання — походження матеріалу, який опинився в розпорядженні Михайла Ткача.

Щоб оцінити достовірність запису, необхідно встановити, хто його створив, хто передав журналісту, у якому вигляді матеріал було отримано та які пояснення супроводжували його передачу. Також важливо з’ясувати, чи мав журналіст доступ до повної версії запису та як перевіряв його автентичність перед публікацією.

Серед версій, які потребують перевірки, — помилкова ідентифікація голосу, некоректне датування, монтаж або інше втручання в аудіоматеріал. Кожна з них має оцінюватися на підставі конкретних доказів.

Не можна виключати й того, що журналіст міг отримати матеріал, достовірність якого не була належно підтверджена, та бути введеним в оману джерелом. Проте для такого висновку необхідно встановити обставини передачі запису, наявну в журналіста інформацію та дії, вжиті для перевірки матеріалу.

Тому питання стосується не лише самого запису, а й усього шляху його використання: від створення та передачі до публікації й подальшого застосування в роботі парламентської комісії.

Чи могли публічні звинувачення вплинути на рішення щодо Sense Bank?

Ще один напрям, який потребує окремої перевірки, — можливий зв’язок діяльності Железняка як голови ТСК із питаннями управління Sense Bank, кадровими рішеннями та фінансовими операціями.

У межах цього напряму необхідно встановити, чи ухвалювалися конкретні рішення щодо банку в період роботи комісії, хто був залучений до їх підготовки та ухвалення, які інтереси могли бути зачеплені та чи існує документально підтверджений зв’язок між діями учасників історії з аудіозаписом і рішеннями щодо банку.

Якщо буде встановлено, що будь-хто зі службових осіб свідомо використовував свої повноваження всупереч закону для тиску на інших осіб або отримання неправомірної вигоди, такі дії потребуватимуть належної правової оцінки. Однак для цього необхідно довести конкретні дії, обізнаність учасників, їхній умисел та інші обов’язкові ознаки відповідного правопорушення.

Які питання залишаються без відповіді

Наявна інформація дає підстави для подальшої перевірки обставин цієї історії, але не дозволяє наперед визначити, чи був запис сфальсифікований і чи вчиняли будь-які учасники кримінальні правопорушення.

Для встановлення обставин необхідно отримати оригінал аудіозапису та його повну версію, дослідити метадані, встановити джерело походження й шлях передачі матеріалу, а також провести необхідні експертні дослідження.

Окремо потрібно вивчити інформацію про можливе перебування Василя Веселого за межами України після отримання відповіді Державної прикордонної служби на запит «Українських новин». І співставити ці дані з датою та обставинами розмови, яку пов’язували з ним. Не менш важливо дослідити матеріали ТСК: протоколи засідань, рішення, листування, документи щодо викликів посадовців і результати перевірок, які могли проводитися.

Нарешті, необхідно отримати позиції Ярослава Железняка, Михайла Ткача та інших осіб, чиї дії або рішення стосуються цієї історії.

Однак центральне питання цієї історії залишається незмінним: якщо аудіозапис став підставою для публічних звинувачень і тривалої роботи парламентської комісії, то його походження, автентичність і належність голосу мали бути предметом ретельної перевірки. Суспільство має право знати, які саме перевірки провели, на чому ґрунтувалися висновки та чи були враховані всі обставини, що могли поставити їх під сумнів.