Коли «рішучі» європейці надішлють війська на допомогу Україні?

Німеччина, нарешті, прямо звинуватила Росію в організації атаки дронами на аеропорт у Лейпцигу. Відкриту констатацію Берліном того, що росіяни атакують члена НАТО жодним чином не можна применшувати.

Це фактично перетинання Рубікону.  Й визнання того очевидного факту, що війна Росії проти України давно перетворилася на війну Росії проти всієї Європи.

Тому не варто концентруватися на тому, що відповідь Німеччини на військову атаку виглядає дуже слабкою. Звичайно, за великим рахунком від закриття свого плацдарму для проведення ідеологічних спецоперацій у Німеччині під назвою «Російський дім» і консульства в Бонні Путіну ані холодно, ані спекотно. Бо його операції давно припинили буто суто ідеологічними спецопераціями. А стали кінетичними – вибухи на військових підприємствах, аварії на електростанціях, польоти дронів, тощо.

Але головне значення цієї відкритої констатації в тому, що уряд Мерца відчинив двері для відкритого протистояння НАТО і ЄС з Росією. За цими дверима – нова реальність із застосуванням якісно нового набору  інструментів у війні з РФ. Починаючи від радикального обмеження можливості росіянам перетинати європейські кордони і закінчуючи направленням обмежених військових контингентів в Україну.

Так, для європейського політичного істеблішменту важко буде перейти від слів та заяв про рішучість к дійсно рішучим практичним крокам. Бо вони десятиліттями у своїй діяльності все налаштовували так, щоб таких кроків уникнути. Бо такі кроки  - небезпека ескалації, порушення балансів, не прогнозовані наслідки, тощо.

Але тепер своєю заявою канцлер Мерц фактично спалив міст для відступу до намагань за будь-яку ціну уникнути ескалації у відношеннях з цією crazy Russia. Й оскільки шлях назад закритий, то європейці просто змушені будуть припинити лише говорити про рішучість. Вони будуть змушені рухатися вперед і діяти.

Й самий перший необхідний крок на цьому шляху підказала голова Комітету з безпеки та оборони Європейського парламенту Марі-Агнес Штрак-Циммерманн. Ця представниця Німеччини закликала, нарешті, назвати речі своїми іменами. Бо тільки зробивши це, надалі можна буде діяти ефективно у наявній, а ні у віртуальній реальності.

Вона сказала про необхідність чітко окреслити Росію як організатора спроби нападу і перестати називати подібні інциденти «гібридними атаками». Оскільки вони є «фактичними атаками»: «Я вважаю, що нам потрібно називати речі своїми іменами і визнати, що за цим стоїть Росія».

Дуже слушна рекомендація. Бо говорячи про «гібридні атаки» на Європу європейські політики занадто довго наголос робили саме на гібридності цих атак Росії. Відсуваючи на другий план неприпустимість того, що Росія атакує європейські країни. Бо констатуй вони чітко саме факт цих атак та їхню неприпустимість  - потрібно було б перейти до агресивних дій та (о жах!) до ескалації у протистоянні з самою Росією!...

Щоб уникнути таких дій навіть цілу мову для апології гібридності напрацювали – підозрілі інциденти, потенційно вигідні Росії аварії, тощо. Все для того, щоб не визнавати роками очевидність: Росія веде війну проти Європи. І Європа має у відповідь вести війну проти Росії.

Першу частину цієї очевидної констатації зробив даністю, яку не можна ігнорувати й не можна відкинути, уряд Німеччини своєю заявою 1 вересня  про відповідальність РФ за атаку в Лейпцигу. Над формами і форматами європейської війни проти РФ просто зараз працюють як у Європі, так і у НАТО.  Й перші їхні напрацювання ми побачимо ще у цьому місяці.