Від Трамп-атлантичного розриву – до трансатлантичної єдності у НАТО 3.0

Чи змусить американців зробити такий поворот невдалий досвід їхньої авантюри в Ірані?

Напередодні піврічного терміну маленької переможн.., тобто безкінечної війни президента Трампа в Ірані (ця дата через два тижні – 28 серпня) доводиться констатувати встановлення нової реальності. У якій світ змушений місяцями – поки що не роками - жити у умовах паралельного існування двох «гарячих» конфліктів триваючої Третьої світової війни.

З 24 лютого 2022-го у колективного Заходу було чотири роки для того, щоб домогтися щонайменше припинення вогню на «гарячому» фронті у нашій країні. Й уникнути дуже складної ситуації, коли «Вісь руйнування існуючого світового порядку» у складі Росії, Ірану, Північної Кореї та Китаю відкриє другий такий фронт.

Добитися завершення «гарячої» стадії протистояння цієї Осі колективному Заходу в Україні не вдалося. По цілому ряду причин.

Й ось вже майже півроку світові доводиться шукати відповіді на виклики і загрози паралельно триваючих конфліктів високої інтенсивності у різних частинах світу. Й робити висновки із життя в нових реаліях.

Їх багато – починаючі від руйнування засад вільного судноплавства (від Чорного до Червоного морів) й закінчуючи дефіцитом сучасної зброї для нашої країни внаслідок її активного використання на Близькому Сході.

Я хочу зупинитися на одному із головних висновків. Який доводить, що жодна країна на самоті не здатна одночасно брати участь в двох сучасних масштабних конфліктах. Жодна. Не здатна від слова зовсім. Більш ніж переконливим прикладом стали зусилля діяти так світової надпотуги № 1 – Сполучених Штатів.

Не зумівши більше, ніж за рік своєї другої каденції підштовхнути Росію до припинення війни проти нашої країни й продовжуючи продавати зброю для нас за європейські гроші, президент Трамп розпочав військову авантюру в Ірані. Й швидко показав наочно всьому світові, а насамперед головному противнику Китаю обмеження існуючих американських спроможностей безпосередньо на полі бою. Що стосується обмежень США у забезпеченні себе рідкоземельними металами або у спробах влаштувати повномасштабну митну війну з Китаєм – їх у Пекіні побачили раніше.

Й через півроку після початку війни в Ірані адміністрація Трампа змушена підводити невтішні підсумки цієї непродуманої авантюри. Ось деякі з них.

Раніше відкрита Ормузька протока закрита.

Іран має всі можливості заважати вільному проходу суден через неї (для цього було б достатньо лише дронів, а Ірану є не тільки вони у великій кількості, а й інше більш серйозне озброєння).

Іран продовжує підтримку своїх проксі-формувань на Близькому Сході.

Союзники Ірану єменські хусити за закликом Тегерану практично закрили Баб-ель-Мандебську протоку.  

Іран зберіг можливості продовжувати розвиток своєї ядерної програми. І збирається це робити надалі.

Бо Сполучені Штати втратили здатність застосувати для тиску на Іран дуже вагомі «козирі», про які так любить задувати президент Трамп. А саме величезні (до початку військових дій проти Ірану 28 лютого) запаси високоточної зброї. США в(и)тратили за декілька місяців близько двох третин ракет для комплексів Patriot і майже половину перехоплювачів THAAD. А також майже вичерпали запаси високоточних наступальних ракет ATACMS, новіших та більш дальнобійних PrSM та крилатих ракет Tomahawk. 

Й те, що стосується безпосередньо нас  - США тепер не мають фізичних можливостей продавати за європейські гроші так необхідні нашій країні перехоплювачі Patriot.

Крім того, Вашингтон вже майже півроку нічого не робить для того, щоб закінчити «гарячу» фазу російської війни проти нашої країни.

Таким чином, висновки дуже тривожні. Особливо враховуючи те, що члени «Осі руйнування»  допомагають один одному в конфліктах з колективним Заходом, важливою частиною якого є наша країна.

Зокрема, Росія здатна продовжувати повномасштабну війну проти нашої країни лише тому, що а) Китай надає їй масштабну економічну, технологічну та політичну підтримку, допомагає РФ уникати наслідків західних санкцій та підтримувати свою військову машину; б) Іран постачає Росії озброєння, символом їхньої підтримки стали «Шахеди»; в) Північна Корея допомагає Росії й озброєнням, й солдатами.

Так само члени «Осі руйнування» намагаються допомагати Ірану в його війні проти США.

В той час як колись сильний та єдиний колективний Захід роз’єднаний у протистоянні з «Віссю руйнування».

Й у війні проти Ірану президент Трамп отримав наочний урок того, що сучасні США без підтримки союзників по НАТО не здатні ані проводити довгострокові масштабні військові кампанії, ані добиватися у них переконливих перемог. У свою чергу європейські союзники США ще раніше чітко побачили, наскільки є обмеженими їхні можливості у протидії агресивній Росії без можливості впевнено опертися на військові можливості Штатів.

Тому з початком у вересні активного політичного сезону в США на порядку денного постане важливе питання: чи стане невдалий досвід авантюри в Ірані для Вашингтону переконливим аргументом для усвідомлення необхідності припинити фірмові шантаж, залякування й провокації Трампа у відносинах з союзниками по НАТО? Й замість продовження курсу на трамп-атлантичний розрив повернутися до побудови оновленої трансатлантичної єдності. У форматі НАТО 3.0. Яке зможе починаючі від Європи до Тихоокеансько-азійського регіону ефективно протистояти комплексу загроз від «Осі руйнування».

#хроніки Третьої світової