Останній день Помпеї

Панічні настрої про тяжку зиму охопили практично всіх. Від Зеленського до рядового двірника із ЖЕКу. Із чим Україна увійде у зиму? Або чи варто бити на сполох і чекати останнього дня Помпеї.

Настрої президента Зеленського щодо підготовки до зими можна описати такими його словами: «На жаль, є відставання в частині міст і регіонів». По суті Зеленський визнає, що підготуватись до зими повноцінно не вийде. І будемо входити в опалювальний сезон із тим, що залишилось від енергосистеми.

І на даний момент ситуацію рятує, на жаль, погіршення економічної ситуації і зниження ділової активності. А також відповідно зменшення споживання енергоресурсів у всіх секторах (газ, електроенергія і бензин-дизель) – у середньому від 15 до 20%. Ну, не просто так навіть планують дозволити експорт газу для «вибраних» компаній.

Тому вважати, що «все поремонтували і все працює» - наївно. Більшість енергосистеми «висить на ниточках». Навіть нетривала спека (02-06 серпня) змусила завжди спокійного Шмигаля засіпатися і заявити перед спекою, що можуть бути відключення, а дефіцит в енергосистемі зросте до 1 ГВт.

І хоча Шмигаль показує у себе в телеграмі як захищають підстанції «Укренерго», але він знає, що реальних, капітальних ремонтів там не проводять. Немає за що і немає часу. А саме підстанції «Укренерго» будуть однією із найслабших ланок цією зимою.

Тому впадати у песимістичні настрої не варто, але очікувати, що зима (навіть тепла) буде легкою – також самонадіяно. Поряд із планами стійкості усі (уряд, РНБО, Міненерго, Нафтогаз, Укренерго, посольства США, країн ЄС) знову проглядають і переоцінюють сценарії проходження зими. Там нічого не змінилось з 2024 року.

Усе чим буде відрізнятись сезон 2026-2027 рр. – це додаткові потужності для потреб населення на рівні 2 ГВт, які звільнились від зупиненої промисловості, бізнесу. Відповідно, навіть за критичного, негативного сценарію (обстріли енергосистеми і морозна зима), але збереження роботи АЕС, максимальний дефіцит буде становити 5 ГВт. Цього достатньо для обмежень електроенергії до 12-14 годин на добу. Звичайно, саме під час або після ракетних пошкоджень час відключень може бути більшим, але умовно до 1 доби.

Розпіарена і нахвалена «розподільна генерація» вже здулась. «Укренерго» не вдалось об’єднати усі ці «крапкові» (як крапка на карті) потужності бізнесу, які були набудовані для власних потреб, а не для населення.

Тепер всі думають хто піде до Зеленського і скаже президенту, що ніякої альтернативної розподільної газової енергосистеми не існує. Як казав герой мовою оригіналу: «Ты суслика видишь? Нет. А он есть» («Ти гігават Зеленського бачиш? Ні. А він є»). Та і не могло існувати цієї розподільної генерації. Тому розмови про 1000, 2000, 3000 МВт розподіленої генерації – це ні про що. Результатів немає. Бізнес набудував собі газових генераторів, але об’єднати їх в енергосистему не вийшло.

По теплу ситуація складніше, бо там рішень немає. Імітація є. Когенарція і квазі-котельні замість ТЕЦ – це дороге задоволення. Поки що усі ці проекти існують як бізнес-рішення. Виробити дорогу електроенергію – продати. Тепло буде подаватись по остаточному принципу, згідно з ефективністю когенараційної установки.

Потрібно розуміти – усі ці рішення про бензинові і дизельні генератори, когенерацію, газову генерацію приходять із сектору освоєння, наприклад, родовищ, будівництва масштабних об’єктів за межами повноцінних енергосистем, облаштування тимчасових, невеликих поселень. Для великої держави, населення, суспільства такі рішення нічого не дадуть.

Відповідно усі заяви «активістів», що потрібно «надіятись на себе», «об’єднатись», а не чекати допомоги від держави – це хитрозроблена позиція. У більшості населення обмежені фінансові ресурси для подібних експериментів. Також виробництво тепла, електроенергії, видобуток газу чи водопостачання – це не під силу окремим фізичним особам.

Зрештою, усі акуратно обходять питання зупинки всіх АЕС (чи як наслідки ракетних ударів, чи системної аварії). Блек-аут простіше кажучи. Це як тричі поспіль вірили у теплу зиму і потім розповідали, що енергосистема «витримала». Тим паче, навіть якщо це буде контрольований блек-аут як 23 листопада 2022 року, то далеко не факт, що потім вийде включити АЕС в роботу. Пошкодження ТЕС не дадуть цього зробити повноцінно. Тоді блек-аут буде надовго.

Власне, АЕС залишаються острівцем умовної стабільності. Без цього «радянського спадку» енергетичне життя України було би вже практично на 70% генераторне.

Є ще один вихід із ситуації. І Зеленський та Шмигаль про нього говорять. Це завершення війни, чи перемир’я, чи зупинка воєнних дій і обстрілів до зими. Хоча, навіть якщо таке відбудеться, то гарантувати відсутність системних аварій не можна. Але тоді хоча би мега-проблема обстрілів зникне.

В цілому із врахуванням поточного стану ремонтів ТЕС і ТЕЦ, підстанцій «Укренерго», запасів газу, стану інфраструктури газовидобутку можна сказати, що енергосистема буде здатна працювати на максимум 60% від своїх розрахункових довоєнних потужностей (це навіть без врахування ЗАЕС, Запорізької ТЕС та інших енергооб’єктів, які сьогодні контролює Росія).

Щодо ремонтів та відновлення об’єктів енергосистеми в проекті на 1 листопада 2026 року. ТЕС – 50% від потужностей, які працювали до війни. ТЕЦ Києва – до 70% від потужності по теплу і 40% по електроенергії. ТЕЦ України (без Харкова) – 80%. ГЕС України – 60%.

Отака формується картина енергетики України напередодні опалювального сезону 2026-2027 рр.