Зранку – механізм контролю кожного долара на реконструкцію, ввечері – гроші

Якщо виявиться, що початкові кошти, виділені колективним Заходом нашій країні на реконструкцію, витрачені даремно або розкрадені, доброзичливість Заходу зменшиться й на безпековому фронті.

Наші закордонні партнери разом з Україною продовжують працювати над механізмами відбудови нашої країни після війни.

Вчора та сьогодні у Лондоні проходить Конференція з питань відновлення України Ukraine Reform Conference. Як зазначають організатори Конференції, її робота зосереджена на мобілізації міжнародної підтримки для економічної та соціальної стабілізації України та подальшого процесу відновлення від наслідків війни. У тому числі шляхом екстреної допомоги для негайних потреб та фінансування участі приватного сектору в процесі відновлення.

Конференція у Лондоні стане продовженням циклу заходів із питань відновлення України після війни, останній з яких провели в швейцарському Лугано у липні минулого року.

Однак цього разу розмова ведеться набагато більш предметно, аніж це було в Лугано. І стосується не тільки величезних сум з багатьма нулями, які потрібні для відбудови України після перемоги над російським агрессором (за даними Світового банку, станом на березень цього року потреби України на відновлення та відбудову оцінювали в 411 мільярдів доларів). А й складностей і перешкод у залученні цих грошей на відбудову. Які існують станом на зараз і які потрібно буде усунути.

Нинішній саміт у Лондоні став найбільшою міжнародною конференцією, яку цього року проводить Великобританія. Тому ця країна надзвичайно серйозно підготувалася до проведення цього заходу. Як зазначив прем’єр-міністр Великої Британії Ріші Сунак, фінансова боротьба за відбудову України є формою контрнаступу проти Росії.

Про те, як саме точитиметься ця боротьба, за декілька днів до конференції розмірковував відомий британський журналіст Едвард Лукас у статті для The Times. На його думку, існує реальний ризик того, що післявоєнна відбудова України загрузне в корупції: «Країна бореться зі слабкими інституціями та жадібними чиновниками з 1991 року, досягаючи лише спазматичних і запізнілих успіхів».

А приватні інвестори потребуватимуть чималих гарантій (і вигідних умов, як-от субсидоване страхування), перш ніж вони вкладуть гроші. Тому основний внесок припаде на державні й багатосторонні інституції.

Оскільки міжнародні донори й кредитори за політичними вказівками надаватимуть величезні кошти і робитимуть це швидко, можливості для відкатів і хабарництва будуть величезними.

Якщо ці корупційні канали завчасно ефективно не перекрити, то, на думку Едварда Лукаса, Україна ризикує повторити шлях Південної Африки після перемоги над режимом апартеїду: «Мирний час принесе нові труднощі. «Настала наша черга їсти» - такою була крилата фраза у 1990-х роках серед деяких борців проти апартеїду після їхньої перемоги в ПАР. Але всюдисущі клієнтизм і фаворитизм, які виникли в результаті, на додачу до кумівського капіталізму попереднього режиму, виявилися майже фатальними для країни. В Україні також спокуса зростатиме, як тільки почнеться відбудова».

Бо йдеться про колосальні суми: сотні мільярдів у вигляді грантів та кредитів на відновлення інфраструктури, промисловості та житла. «План Маршалла для України» стане найбільшим у світі проєктом з реконструкції на тлі великих очікувань у серйозно травмованій країні та за багатостороннього політичного втручання.

У цій ситуації, зазначає The Times, мають бути повчальними уроки Іраку й Афганістану. Там західні підрядники, часто з потужними зв'язками, використовували систему вміло й прибутково, з результатами, які часто були незначними, а іноді й шкідливими.

Є побоювання, що Україна теж може стати майданчиком для «з'ясовування стосунків» між великими західними компаніями та українськими можновладцями, які дбатимуть про власне післявоєнне процвітання, а не про загальне благо, пише видання.

«Корупція живить скептицизм. Якщо початкові кошти, виділені на відбудову, будуть розтрачені або розкрадені, лояльність буде зменшуватися, а безпека - слабнути. Ці небезпеки створюють загрозливе тло для Конференції з відновлення України, яка пройде цього тижня в Лондоні», - зазначає Едвард Лукас і у підсумку констатує, що нашій країні необхідно зосередитись на інституціях, а не лише на фізичній інфраструктурі.

Але у всі часи незалежної України якраз із розбудовою в Україні ефективних інституцій які б професійно виконували свою роботу і при цьому були не залежними від тиску можновладців, була величезна проблема.

На жаль, доводиться констатувати, що за три десятиліття незалежності українська еліта переконливо довела свою НЕздатність побудувати такі інституції.

І як свідчать численні корупційні скандали під час війни, не здатні цього зробити і зараз. Тому якщо цього разу західні інвестори за підтримки громадянського суспільства України перед тим, як виділяти величезні кошти на реконструкцію нашої країни не забезпечать чіткі, залізобетонні механізми контролю цих грошей, український рімейк південноафриканської історії «Настала наша черга їсти» - гарантований. Наша історія успіху буде створена під іншим девізом – і лише після безумовного виконання вимоги: «Зранку – інституції та контроль кожного долара на реконструкцію, ввечері – гроші».