Ривок РФ до failed state

Власник російської ЧВК «Вагнера» Євгеній Пригожин, який раніше гостро критикував лише міністерство оборони РФ, нарешті виступив безпосередньо проти російського президента.

Це відбулось після того, як Путін у конфлікті Пригожина та керівництва російського Міноборони відкрито став на бік останнього. Обравши для себе кредо коня Болівара, який, як відомо, не витримає двох одночасно.

Конфлікт між керівником Міноборони РФ Сергієм Шойгу і Пригожиним триває вже не один місяць. Його зовнішні прояви то становились менш помітними, то знову проявляли себе на повну.

Підґрунтя цього конфлікту нікуди не могло зникнути – жоден фігурант протистояння не хотів стати головним винуватцем невдачі російської військової кампанії в Україні. І отримати на свою голову гнів та лють Путіна, якому будь що потрібен цап відбувала за фіаско його прожекту із блискавичним захопленням України. 

Отже, момент істини у цьому конфлікті настав 10 червня. Коли міністр оборони Росії Сергій Шойгу (на 100% із попередньою домовленістю із Путіним) підписав наказ, яким зобов’язав усі «добровольчі загони», у тому числі ЧВК «Вагнера»,  до 1 липня підписати контракт із російським військовим відомством.

У відповідь на наказ Пригожин заявив: «ПВК Вагнера» не підписуватиме «ніяких контрактів із Шойгу». За словами Пригожина, угруповання і так узгоджує свої дії з командирами підрозділів ЗС РФ та є «високоефективною структурою». «На жаль, такої ефективності більшість військових частин не має саме через те, що Шойгу не може нормально керувати військовими формуваннями», - додав він.

Намагаючись відтягнути прямий конфлікт із Путіним, Пригожин розписався у вірності господареві Кремля. І підкреслив, що саме накази Путіна як верховного головнокомандуючого, а не Шойгу, виконуватимуть його бойовики.

Зрозуміло, що внутрішні протистояння у ворога об’єктивно йдуть на користь Україні – бо послаблюють позиції противника. І замість того, щоб об’єднати зусилля у протидії українському наступу різні угруповання у стані ворога будуть змушені воювати один з одним.

Розуміючи неприпустимість міжусобиці серед свого війська у такий важливий момент, 13 червня під час розмови з так званими «воєнкорами» Путін прямо заявив, що «приватні військові компанії», які воюють проти України, мають укласти контракти з міністерством оборони.

Але в цій ситуації Пригожин вже де-факто відмовився виконувати розпорядження не Шойгу, а самого Путіна. Наступного дня після розпоряджання Путіна о том, що всі «добровольці» обов’язково мають підписати контракти з Міноборони РФ, Пригожин повторив свою попередню заяву про те, що його підлеглі не укладатимуть договорів із міністерством оборони Росії.

«Коли була потрібна допомога «ПВК Вагнера», то президент пообіцяв нам усі соціальні гарантії. Я готовий забезпечувати бійців «ПВК Вагнера», але сьогодні я є, а завтра мене немає. Коли ми починали брати участь у цій війні, то ніхто не говорив, що ми зобовʼязані будемо укласти договори з міністерством оборони. Ніхто з бійців «ПВК Вагнера» не готовий іти знову шляхом ганьби. І тому ніхто не укладатиме договори», – заявила прес-служба Пригожина.

Таким чином, навіть якщо Путіну у кінцевому підсумку і вдасться змусити Пригожина виконати наказ про підписання контрактів, російський лідер вже програв. Бо фактично вперше під час війни популярний і впливовий військовий керівник публічно відмовився виконати наказ верхового головнокомандуючого.

І, як правильно зазначає у огляді за 15 червня британська розвідка, «риторика Пригожина перетворюється на виклик ширшим верствам російського істеблішменту». Бо досі ніхто відкрито у публічному просторі напряму не відмовлявся виконувати накази Путіна.

Останній, поза всяким сумнівом, намагатиметься подавити цей «бунт на кораблі». Тому можна спрогнозувати, що тиск на Пригожина з боку Путіна наростатиме. Так само, як наростатиме протистояння між керівником «групи Вагнера» з одного боку і Путіним та Шойгу – з іншого. 

Якщо цей конфлікт не знайде свого вирішення у найближчі два тижня, то тоді 1 липня, яке є крайнім терміном для підписання контрактів добровольцями, стане ключовою точкою у протистоянні.

Головне тут: чим це протистояння буде продовжуватися довше та гостріше – тим більшим буде послаблення позицій Путіна. І тим буде краще для нашої країни і для успіху нашого наступу.