«Хресні ходи», що прямують в рускій мір

«Хресні ходи», що прямують в рускій мір

Бачу у стрічці численні повідомлення про скандали, якими супроводжуються «хресні ходи» в Почаївську лавру. Ігноруючи приписи влади та небезпеки воєнного часу УПЦ ХЗ організовує багатотисячні масові заходи. 

Що ж ми бачимо зараз? Багатотисячні колони несуть ноші з іконами, надрукованими на банерах. Ідуть, перекриваючи рух по дорогах. Люди, обвішані рюкзаками, карематами та іконками на шнурочках, долають кілометри неймовірною спекою.

Для харчування та забезпечення інших потреб такої кількості людей залучаються багато волонтерів та служб.

Минулих років я жахався, читаючи восторженні повідомлення організаторів, що найстарішій учасниці хресного ходу за 80 років, а найменшому кілька місяців. Вже мовчу про дітей та онуків, які відпустили 80-річну бабцю на марафон у сорокаградусну спеку. Але маленькі діти наражаються на небезпеку, через нездорову релігійність батьків.

Щодо контингенту «крєстоходцев». До речі, цей термін такий самий новодєл. Двадцять років тому такого слова не існувало. 

Нехай не ображаються на мене люди, які ходили у тих хресних ходах, – бо беруть участь у них різні люди, але скажімо відверто: значна частина постійних учасників «хресних ходів» та «молитвенних стояній» – екзальтовані клукуші з помітними неозброєним оком девіаціями, яким варто було б з таким завзяттям сходити до психіатра, а не в Почаїв.

Багато віруючих переконані, що такі масові заходи є традиційною церковною практикою, мало не обов'язковою для віруючої людини, і беруть участь у тих маршах. Потім розповідають про якісь духовні враження. Не беруся судити про духовний досвід, все ж зауважу, що не завжди благодаттю та дією Святого Духа є те, що таким здається. 

Деякі речі мають інші причини. Споглядання гарних краєвидів, відчуття колективу, усвідомлення обраності, колективний спів та групові вигуки – мають благотворний, заспокійливий вплив на людську психіку. Проте, на моє переконання, то не має стосунку до Божої благодаті.

Останніми роками ці заходи, окрім співів, супроводжуються кричалками «наша вєра православна», «Хрістос васкрєсє». Добре, хоч цього року не «наш патріарх кіріл».

Деякі учасники таких заходів чіпляють на себе іконки «царствених новомученіков», «святого Григорія нового» (Распутіна), якісь чудернацькі новоявлені ікони Божої Матері.

Подивіться уважно відео цьогорічної ходи, яке розповсюджують її учасники з образами, що їх не прийняли і не пустили у села.

Серед банерів, що несуть демонстранти, псевдоікона, яку називають «Взбранной Воєводі победительная» і зображення сім'ї бувшого останнього російського царя...

Щодо псевдоікони, де за сном якоїсь придурковатої баби, Матір Божу нарядили в золотоординський шолом та кольчугу, –  погугліть її «історію». Там є все: і Андрій Боголюбський, і «духовнік патріарха кіріла старец Ілій Ноздрін»,  і «освобождєніє Крима в 2014», і «восстановлєніе імпєрії». 

Такий плакат несуть влітку 2022 року селами і містами Поділля, Волині й Галичини! Якщо недалекі й замолені старушки, може й не знають, що вони несуть на тих транспарантах, впевнений, – попи знають. 

«Іконографія» Богоматері в кольчузі впадає в очі, тож не вірю, що митрополит з Тернополя Сергій Генсицький, зустрічаючи процесію, не зауважив те зображення.

Подібна ситуація з патологічною любов'ю задурманених політичним православ'ям душ до останнього російського царя. У той час, коли у самій росії, серед духовенства було і є багато противників його канонізації, наші клікуші носяться з його портретами і малюють їх в українських церквах.

То якась манічка тих «крєстоходцев». Пам'ятаю, багато років тому казав одній жінці з Полісся: ви ж в Почаїв ідете, – візьміть Матір Божу, чи преподобного Іова, чого ж Ви того царя соваєте? 

На відео видно, що не обійшлося без портрета Миколи Кривавого і цього «хресного ходу».

Пів року наша земля стікає кров'ю. Десятки тисяч українців вбиті й замордовані москалями, а ці ідіоти носять портрети російського царя, при тому щиро ображаються і кленуть українців, які їх не пускають з тими транспарантами у свої села.

Отож, підсумовуючи, зауважу: я не проти хресних ходів, не проти паломництв, не проти навіть, щоб у Почаїв пішки йти, – сам ходив студентом. Я проти цього новітнього і небезпечного формату таких заходів. Коли турпохід оголошують мало не обов'язковою духовною практикою. Я проти, коли релігійність та побожність простих людей певні сили використовують для своїх цілей – створення картинки масовості, провокацій уявних «ганєній» і просування наративів агресора.

Переконаний, що переважна більшість учасників тих акції – щирі, віруючі люди, але хочуть вони того, чи ні, – їх цинічно використовують. Так само, як уся колишня РПЦ, яка нині стала рпz, використовується кремлем, як одна з дивізій для агресії та пропаганди.

Споглядаючи на подібні «молитвєнні стояння» і «хресні ходи» – бачу їх головну мету – вони прямують не в Почаївську лавру, вони прямують – в рускій мір!