Тайванський фронт Третьої світової

При спостеріганні за розвитком військової блокади Тайваню Китаєм виникає стійке дежа-вю із діями Росії у декілька вирішальних тижнів минулої зими перед початком повномасштабного вторгнення в Україну.

Ця блокада з формою э військовою, а за суттю – выйськово-економічною. Країна-агресор досягає своїх комплексних військово-економічних цілей масштабним застосуванням військових засобів. А саме - закриттями на військові масштабні навчання величезних і життєво важливих секторів акваторії, закриттям неба над ними та забороною руху водних суден по ним, а польотів цивільної авіації - над ними. І як безпосередній наслідок – ускладнення постачання необхідних товарів у країну-жертву, складнощі із підтримкою на високому рівні ділової активності, обмеженні інвестиційної привабливості країни-жертви тощо.

Таким чином спочатку РФ діяла з Україною, а тепер за її лекалами Китай намагається накинути удавку на Тайвань.

Звичайно, не варто ставити знак повної тотожності ситуації з Україною минулої зими і те, що вже зараз відбувається і відбуватиметься з китайського боку з Тайванем. Не тільки тому, що Україна – не Тайвань, а Росія – не Китай. І тексти, контексти і підтексти двох ситуацій сильно різняться. Як і терміни спроб дотиснути противника – у китайському варіанті це буде набагато довше, ніж декілька тижнів або місяців.

Але ще й тому, що дається взнаки досвід не ядерної Третьої світової війни. Яка фактично триває щонайменше з початку повномасштабної агресії РФ проти України 24 лютого цього року. Хоча, можливо, варто її відлік розпочинати із старту «артпідготовки» до Третьої світової у вигляді застосування біологічної зброї - коронавірусу.