Україна залишається на розломі між «Океанією» та «Євразією»

Ані не США, ані не Росія поки що не мають вирішального впливу на визначення ключового питання: до чиєї же сфери впливу відійде в кінцевому підсумку Україна.

Серія переговорів США та НАТО з Росією цього тижня засвідчила: РФ не збирається відступатися від своєї вимоги про оформлення нового розподілу сфер впливу у світі між нею, США та Китаєм.

Іншими словами, наразі саме Росія є головним драйвером прискорення процесу скорішого документального оформлення ареалів контролю трьох передбачених Оруелом наддержав-велетнів.

Просто зараз у нашій реальності матеріалізуються - трохи в іншій конфігурації ніж намальовано у "1984" - Океанія (США, Великобританія та їхні союзники по НАТО), Євразія (Росія та її сателіти на пострадянському просторі з ОДКБ) та Остазія (Китай із підконтрольними територіями).

І доля України як надзвичайно важливої спірної території на розломі між сферами впливу Океанії та Євразії залишатиметься «підвішеною» ще довго. Оскільки жодна із сторін поки що немає вирішального впливу на визначення ключового питання – до чиєї же сфери впливу відійде в кінцевому підсумку Україна.

На жаль, навіть після восьмі років російської агресії проти нашої країни, загарбання нею частини нашої території та нескінченної гібридної війни у російському виконанні, Україна не стала на практиці невід’ємної частиною західного світу. Або майбутньої «Океанії». Із відповідними гарантіями безпеки.

Тільки зараз в Америці пожвавилися розмови про створення спеціального та реалістичного формату для України «НАТО лайт». Без надання нашій країні гарантій безпеки згідно П’ятої статті договору про НАТО. Проте із допомогою у захисті від постійних російських кібератак, посиленням слабких, забюрократизованих інститутів України, більш дієвою допомогою з модернізацією української армії та тренуванням наших солдатів тощо.

Одним словом, нинішня криза навколо України і переговори НАТО-Росія цього тижня довели: оскільки новий світовий порядок вже де-факто став реальністю (в першу чергу зусиллями Росії та Китаю), то і питання України має вирішуватися якісно новим образом. Згідно із новими реаліями та запитами ключових гравців.

Але наразі дієвих та перевірених механізмів врегулювання протиріч у цьому «дивному новому світі» немає як явища. Тому яким саме буде вирішення українського питання, головні гравці поки що самі не знають.

Вони знають достеменно лише дві ключові речі:

1) в Україні їхні запити з розподілу сфер впливу увійшли у пряме зіткнення, яке виграти не має змоги жодна із сторін; і

2) питання України не можна доводити до вибуху, воно має бути розв’язано без «гарячого» конфлікту. І буде розв’язано саме у такий спосіб.

Коли і яким саме чином воно буде розв’язано – ці ключові для нашої країни питання після зустрічей цього тижня між противниками у Женеві та Брюсселю залишаються відкритими.

Можливо, деяка ясність тут з’явиться ще до кінця цієї зими.