Деолігархізація: робота над помилками попередників триває

З багатьох інформаційних сигналів випливає, що активно вивчаються справи по таких персонажах — Костянтин Жеваго («Фінанси і кредит» ), Бахматюк (VAB Bank), Микола Лагун («Дельта банк») і брати Сегалі

У вівторок, 19 жовтня, в медіапросторі активно обговорювалися запуск НАБУ та так звані «рішення по банкопаду», які Данілов озвучив ще 11 вересня. 

Вечірні ефіри того дня показали: старі еліти працюють хитро. ОПЗЖ, наприклад, блокує створення САП (її члени є в конкурсній комісії) та голосує проти закону про НАБУ. 

Натомість, «Європейська солідарність» голосує за закон про НАБУ, проте звинувачує Зеленського в тому, що його боротьба з олігархами є «сваволею» та наступом на демократію.

Значить, ініціативи Зеленського правильні, якщо стільки медіагармат повернуто в його бік.

Деолігархізація в Україні є системним процесом. У основі санкцій – рішення РНБОУ, які базуються на даних компетентних органів. За законом проти олігархів – постійні заяви Заходу. 

Глянемо на хронологію та побачимо, що деолігархізація  йде за принципом: від тих, хто гостро загрожує країні — до тих, хто привів до складної ситуації. Кожному за заслугами. 

З лютого по жовтень (вісім місяців) РНБОУ ввела санкції проти Медведчука-Козака та випрацювала список олігархів.

З багатьох інформаційних сигналів  випливає, що активно вивчаються справи по таких персонажах — Костянтин Жеваго («Фінанси і кредит» ), Бахматюк (VAB Bank), Микола Лагун («Дельта банк») і брати Сегалі («Надра»). 

Ні, це не розправа. Це спроба застосувати правосуддя до історій, які почалися давно.

Нагадаю щодо Олега  Бахматюка. 

В НБУ оцінюють суму боргів його банків перед державою в 29,3 мільярди гривень. Станом на осінь 2021 Нацбанк подав 48 позовів до підприємств, пов‘язаних з Бахматюком, і сім позовів – до нього особисто як до поручителя за кредитами рефінансування.

Щодо Костянтина Жеваго. 

Ще у жовтні 2015 Валерія Гонтарева озвучувала інформацію про те, що банк штучно підтримувався за рахунок 6,4 мільярди гривень державних грошей ще у 2009-2010 роках. Сума рефінансування втричі перевищувала капітал банку, який складав лише 2 мільярди. Кредитний портфель банку — 29 млрд грн, з котрих 22 мільярдів, тобто 76% – кредити компаній Жеваго. 

Щодо братів Сегалів. 

У 2016 році компанія KPMG провела аудит. За інформацією ЗМІ, у висновку брати Сегалі названі головними винуватцями банкрутства банку. За цими ж даними, Сегалі вивели з банку близько 22 мільярди гривень, або майже $3 мільярди. Майже стільки як дає Нафтогаз. Цікаво те, що в 2009 році Сегалів було оголошено в розшук. А ось у 2014 році ЗМІ пишуть про їх повернення… Ні, повернення не активів. Повернення братів Сегалів в Україну. 

Про те, що РНБОУ вивчає історію «банкопадів» 2014 озвучувалося з початку вересня цього року. 

Ніхто не забутий, ніщо не забуте. 

Про Коломойського пан секретар Данілов згадав у вересні також: «якби не були спільники в Національному банку України, то він би жодним чином не міг би нічого робити». 

Основна підозра до усіх згаданих ймовірних олігархів — те, що вони займалися тіньовим банкінгом. 

Тіньовий банкінг по-українськи – це не про даркнет. Це про тупу, проте до певного часу ефективну корупцію. 

Юридично схеми були розпрацьовані дуже вміло. Самому цікаво як РНБОУ розрубає цей Гордіїв вузол. 

Боротьба з олігархами — це не наступ на свободу. Це боротьба з тим, що Дж. Хеллмер з ЄБРР називав «захопленням держави». 

Коли приватні інтереси витісняють суспільне благо. А державні рішення замінюються «договорняками». 

Про те, що Україна є захопленою олігархами державою, масово почали писати після виходу звіту Європейської палати аудиторів наприкінці вересня. 

Іншими словами. 

Процес боротьби з олігархами опирається на принципи захисту національної безпеки та рекомендації європейських експертів.

Боротьба триває. І не дивно що найбільшими скептиками є ті, хто навмисне роздмухує зневіру. Ті, хто збагатилися в часи перших 30 років незалежності на мутних схемах і дуже хочуть зберегти вплив.