Водночас, брак системних реформ, насамперед, у податковому секторі, може звести нанівець будь-який прогрес. Особливо, якщо він зумовлений здебільшого сприятливою кон’юнктурою на світових ринках.
Наприкінці червня на сайті Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) з’явилося повідомлення під назвою «Новий прогноз ЄБРР передбачає повернення економіки України до зростання у 2021 році». Фінансові аналітики очікують, що «ВВП України зростатиме на 3,5% щороку у 2021 та 2022 роках». У жовтні минулого року ЄБРР говорив про показник зростання у 3%, пов’язуючи його з наслідками жорсткого локдауну.
Успіх поки що визначає мінлива кон’юнктура
Європейський банк не єдиний, хто обіцяє нам позитивну динаміку. Дещо раніше Світовий банк оприлюднив прогноз зростання ВВП української економіки в 2021 році на рівні 3,8%. І це більше відповідає реальному її стану, ніж очікування іншої поважної інституції - інвестиційного банку JPMorgan Chase. Нагадаю, свого часу його експерти вважали за ймовірне зростання українського ВВП на 5,6% до кінця поточного року. До речі, я тоді до цього прогнозу поставився скептично.
Як на мене, заслуговують довіри цифри, якими оперує Міністерство економіки. Там не стали коригувати свій консенсус-прогноз у 4,1%, оновлений після підведення підсумків І кварталу. Нагадаю, тоді наш внутрішній валовий продукт скоротився на 2,2%. Від прогнозів ЄБРР показники міністерства відрізняє те, що вони цьогорічні, а у ЄБРР оновили свій минулорічний розрахунок.
Хочу звернути увагу на один із ключових чинників, що визначає теперішню позитивну динаміку в українській економіці. Зокрема, в ЄБРР говорять, що у своїх прогнозах вони орієнтуються на глобальні тенденції – відновлення на рівні 6% світової економіки, зростання ринкових цін на промислову сировину й продукцію агровиробництва, наслідки послаблення карантину.
Це означає, що увесь той позитив, про який говорить міжнародні економісти й вітчизняні чиновники, ґрунтується на мінливих чинниках – ринковій кон’юнктурі. Стан української економіки, умови ведення бізнесу тут, виявляється, ні до чого. До речі, саме фактором кон’юнктури (падінням цін на сировину та посиленням конкуренції) пояснював НБУ зменшення показника ВВП України у І кварталі. Цікаво, що теперішню активізацію економічних процесів у Нацбанку пов’язують зі збільшенням купівельної спроможності українців, обумовленою ростом зарплат, індексацією пенсій, доплатами медикам та вчителям.
Аналітика світових інституцій щодо економічних реалій України не була б повною, якби не містила згадок про наші системні проблеми. Наприклад, в ЄБРР звертають увагу на низький рівень вакцинації населення, що перешкоджає відновленню економіки. Це правда. Але більш важливою я вважає тезу європейських фінансистів про повільне впровадження реформ в Україні. Гадаю, саме реформи мають стати сьогодні пріоритетом у роботі Кабміну, а не очікування вигідної кон’юнктури на міжнародних ринках. Якщо ми й далі зволікатимемо з перетвореннями, це остаточно позбавить нас підтримки з боку МВФ і дасть привід ЄБРР, Світовому банку чи банку JPMorgan Chas переглянути свої прогнози стосовно України.
Замість спонтанних рішень мають бути системні реформи
На жаль, зазначені вище чинники не дають мені підстав вважати нинішнє пожвавлення економіки незворотним процесом. Урядовці це теж мають розуміти і робити ставку на системні речі, про які я говорю вже тривалий час. Нагадаю, що кілька років поспіль разом зі своїми колегами-науковцями розробляв програму комплексних реформ «Від нестабільності до гармонії». Ось головні її тези:
1) Легалізація тіньових капіталів та залучення їх в економіку України за допомогою облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) в якості прямих інвестицій. При цьому, легалізувати капітали можна лише через вклади у довгострокові ОВДП.
Джерела походження цих капіталів мають перевірятися за спрощеною схемою. Інструмент облігацій має низку переваг: висока надійність вкладень та прийнятна дохідність, можливість перепродажу ОВДП та оцінювання їх в іноземній валюті.
2) Запровадження податку на виведений капітал;
3) Лібералізація системи оподаткування;
4) Запровадження економічних стимулів для детінізації бізнесу (працювати легально й прозоро повинно бути економічно вигідно);
5) Встановлення прозорого адміністрування бізнесу з мінімальним впливом людського фактору;
6) Законодавче стимулювання безготівкових розрахунків і поступове звуження сфери дії готівкового обігу.
7) Реформа податкових органів: створення на базі кількох розрізнених служб (податкової, фіскальної, митної, аудиторської та фінмоніторингу) єдиного органу із загальною інформаційно-аналітичною ризикоорієнтованю системою на основі big data. Цей орган мав би опікуватися питаннями сплати податків та боротьби з тіньовими схемами, втілював би податкову й митну політику, моніторив би ситуацію в цих сферах і пропонував оптимальні рішення.
Переконаний, що жодні точкові й спонтанні рішення не допоможуть Україні здолати кризу. Ми не зможемо розраховувати на сталий успіх, якщо сподіватимемось лише на сприятливі зовнішні чинники. Маємо робити ставку на системність і комплексність – вони наша запорука.