Імперські амбіції "Права і Справедливості" з відродження "Речі Посполитої"

Як Інститут національної пам'яті Польщі маскує окупацію Західної України

Після перемоги на парламентських виборах в Польщі у 2015 році партії «Право і Справедливість» офіційна стратегія влади змінилася з просування цінностей прав людини на побудову т.зв. «польського миру», тобто переформатування ідентичності, ідеології та історичної пам’яті народів колишньої Речі Посполитої в її максимальних межах в бік повної компліментарності з польською. Це мало б стати цивілізованою основою побудови Міжморʼя. Саме тому в Україні Варшава робить ставку на підпорядкування польської меншості своїм геополітичним інтересам, а також переформатування української культури, ідентичності, історичної пам’яті в ідеологічно близькі польським.

Для цього постійно зростає фінансування полонійних структур, які просувають ідеї героїзації пам’яті польської окупації території України в період між І і ІІ Світовими війнами, а також псевдонаукових досліджень, які популяризують тези про «рай» для населення на цих територіях в порівнянні з тим, що зазнавали українці, перебуваючи у складі СРСР; «відбілюють» режим Пілсудського, який для українців є загарбником.

Саме тому польські історики з Інституту національної пам’яті називають свою окупацію Західної України «радянсько-польською війною», розповідають про польських жовнірів, які нібито разом з українцями протистояли більшовикам, замовчуючи при цьому свої каральні акції з «пацифікації». «Пацифікація» Пілсудського в 30-х роках минулого століття ідентична з путінським «примушенням до миру» сучасності. Як зараз Путін забороняє все українське на окупованих територіях Донецької і Луганської областей, так сам і окупаційний уряд Пілсудського здійснював репресії проти українських молодіжних скаутських і спортивних організацій «Пласт» та «Сокіл», філій «Просвіти». Тоді ж були розгромлені культурно-освітні установи та православні релігійні заклади, закриті селянських кооперативів, через які українські селяни здійснювали реалізацію власної продукції.

А тому сучасні «путінські вата і рашисти», які прославляють «ополчєніє Донбаса», волають, що «Донбас і Крим – російські території», є ідентичними польським грантоїдам, які шукають т.зв. «місця польськості» - могили воїнів окупаційних військ Речі Посполитої, і намагаються нас переконати, що «Львів – то польське місто», заспокоюючи, що українцям в міжвоєнні роки у складі «Речі Посполитої» (фактично під польською окупацією) жилося краще, ніж у складі СРСР. При цьому «збирачі територій», що з Росії, що з Польщі, замовчують, що їхні держави були утворені шляхом знищення Української Держави, Української Незалежності.