Якщо хтось ковідні відділення закриває – значить воно комусь потрібно?

Кількість ковідних відділень у лікарнях потрібно зменшувати пропорційно зменшенню чисельності хворих на коронавірус.

Таку думку ми разом із доктором медичних наук, провідним експертом МОЗ у боротьбі із ковід-19 Сергієм Дубровим незалежно один від одного висловили в ефірі телеканалу «Україна 24».

Адже статистика впевнено фіксує різке зменшення чисельності хворих. І тримати в таких умовах без діла та «про всяк випадок» і тисячі лікарів, й десятки тисяч ліжок – не виправдана розкіш. Яку собі не можуть дозволити й набагато більш спроможні країни, ніж наша, дуже серйозно  пошарпана затяжними економічними та корона-кризами.

В той час як 9 із 10 телеглядачів, які взяли  учать в опитуванні цього телеканалу на тему «Чи потрібно закривати ковідні відділення у лікарнях?» переконані: ні, закривати ці відділення не треба. Лише 10% висловилися за те, що такі відділення треба таки заривати.

Не зважаючи не те, що МОЗ ще місяць тому констатував: третя хвиля зварюваності на ковід пішла на спад. Й практично відразу розпочався процес поступового (що важливо -не обвального) закриття коронавірусних відділень.

В принципі, зрозуміло, чому люди так голосують. Бо виходять з наступного: природа цієї хвороби досі залишається невідомою, постійно з’являються якісь її нові грізні штами, темпи вакцинації у нас в країні хоч і покращилися останніми тижнями, проте далекі ще від, наприклад, ЄС або США.

І раціональні аргументи на рахунок того, що лікарям із цих ковідних відділень, які залишились останніми тижнями без пацієнтів, варто переключитися на планові операції, виконання інших своїх профільних завдань, необхідним чином просто не працюють. Тому що якщо людина налякана, вона логічні та обґрунтовані аргументи просто не сприймає.

А дуже багато людей у нас, треба визнати, дійсно налякані. І вітчизняні медіа до цього дуже сильно долучилися. Коли місяць за місяцем кожного дня починали новини про життя країни та світу із жахливих цифр про тисячі й тисячі. Тих, хто захворів. І тих, хто вмер.

Замість того, щоб не лякати щоденно людей голими цифрами у відриві від динаміки, а надавати їм реальну картину захворювання та боротьбі із ним. Оскільки ця картина у комплексі поруч із цифрами хворих та тих, хто вмер, включає й справжні, життєствердні точки опори. Наприклад, динаміку зменшення в десять разів щоденної кількості хворих зараз порівняно із піковими днями поширення хвороби. А також ріст кількості тих, хто отримав одну чи дві дози вакцини. А ще пом’якшення карантинних обмежень в різних містах нашої країни та повного їхнього скасування в інших країнах. І тощо, тощо…

Адже завдання відповідального медіа, як і відповідального медика полягає не в тому, щоб до паніки залякати людей. А тому, щоб надати їм адекватну картину серйозності хвороби та необхідності робити все можливе, щоб убезпечити себе, своїх рідних та оточуючих. Але обов’язково поруч із тим картину того, що є вагомі причини для оптимізму в протидії хворобі. Чого вартий все більш довгий перелік країн, де вже скасовані карантинні обмеження та які стрімко повертаються до нормального життя.

Тому і медіа, й окремим медикам потрібно припинити, нарешті, без кінця залякувати хворобою наших співвітчизників, а підбадьорювати їх реальною перспективою того, що й і наша країна повільно, але впевнено наближається до свята Перемоги над ковід-19. Треба чесно визнати: воно не настане в цьому році. Але у наступному чи на крайній випадок у 2023- му –точно прийде. І реалії сьогоднішнього дня - закриті по всій країні внаслідок істотного зменшення кількості хворих ковідні відділення – це чергові відвойовані позиції нашого нормального та гідного Людини життя без остогидлих обмежень військового часу тотальної війни проти ковіду…