Пошук історичної пам’яті чи підготовка до анексії?

Що робили польські журналісти на Житомирщині

Під час перебування на Коростенщині (Житомирська область) наприкінці червня знімальна група ТВ-Полонія в супроводі голови обласної організації  Спілки Поляків України Вікторії Лясковської-Щур активно збирала свідчення належності нашого району до Речі Посполитої, а збереження мешканцями окремих населених пунктів, де досі переважну частину становлять етнічні поляки, своїх традицій та історичної пам’яті, трактували як прагнення возз’єднатися зі своєю історичною батьківщиною.

А що ж було насправді?

Насправді Вікторія Щур (російською її прізвище перекладається як "криса") з польськими журналістами, знімальну групу яких очолювала редактор ТВ-Полонія Гражина Орловська-Сондей, зробили постановочні відео, самостійно трактуючи події початку ХХ сторіччя, покликані черговий раз обґрунтувати можливі територіальні та реституційні претензії РП до України після входження її до ЄС.

Поляки добре пам’ятають, як Німеччина, використовуючи принципи реституції, змусила Польщу виплатити багатомільйонні компенсації німцям-колишнім власникам майна на території РП. Одразу після цього стали масовими запити громадян РП та етнічних поляків в Україні до архівних установ щодо підтвердження національності, отримання документів щодо прав власності на націоналізоване в СРСР майно. Збіг обставин? Думайте самі.

Один із сюжетів, які знімали представники ТВ-Полонія в Коростенському районі, стосувався масового поховання 173 загиблих «польських жовнірів», які були учасниками більшовицько-польської війни 1918-1920 р.р. А тепер питання! Що робили польські солдати на Коростенщині? Боронили Україну? Чи користуючись розвалом Російської імперії стали звичайнісінькими окупантами плекаючи ідею відновлення «Великої Польщі» в межах від Балтійського до Чорного моря?

Мешканці с.Новина Коростенського району звичайно доглядають за похованням, але дівчина, яка клала «на камеру» букет квітів до пам’ятного хреста була привезена з Коростеня. Під час зйомки відеосюжету Вікторія Лясковська-Щур та запрошена нею дівчина неодноразово наголошували, що села Коростенщини, які вони відвідали – це історично польські землі.

Знаєте, не вистачало лише тези про «Річ-Посполитський мир», за аналогією з «Русскім міром», а згадка про 173 жовніри – один в один збігається з російською тезою «дєди ваєвалі».

Польща як член Євросоюзу не повинна мати територіальних претензій до будь-яких інших держав. Отже можна припустити, що ескалація міждержавних відносин України з РП вигідна путінській країні-агресору, яка маючи в різних країнах розгалужену мережу залежних осіб, маніпулює ними в своїх інтересах. Не здивуюсь, якщо з часом стане відомо про зв’язок Гражини Орловської-Сондей зі спецслужбами РФ.