Це вже навіть не хайп: «Продай собаку і заплати за комуналку». Це набагато гірше.
Існує один закон: якщо влада намагається десь збрехати або щось приховати від свого народу, люди про це все одно дізнаються. Мені соромно за те, що відбувалося у Полтавській області, коли українців (не хворих!) влада привезла з Китаю на карантин, щоб упевнитись, що вони здорові. В мене постає одне питання: невже це не можна було зробити нормально? Невже не можна було не приховувати час прильоту, взагалі сам приліт? Нащо було використовувати спецслужби, які бігали по всіх областях, які щось вишукували і щось розповідали по дорозі? У нас не існує сьогодні спецслужб. Ми ж з вами розуміємо, що система повністю дегенеративна. ЇЇ руйнували останні 10 років люстраціями та зачистками. Системи державного управління не існує. Саме тому з цього вийшов повний хаос. З нас сміються сьогодні усі: від США та Аргентини до Катару з Австралією. Друзі, про те, що трапилось у Нових Санжарах написали ЗМІ у всьому світі. Українці не пускають українців додому через страх. І це ключове. Чому? Це був тваринний страх: люди кидають каміння у своїх же. Це важко збагнути. Але чому так трапилось? На це питання я можу відповісти. Це провина влади, вона довела людей до цього. Люди їй не довіряють. Останнє соціологічне дослідження (проведене соціологічною службою Центру Разумкова з 13 по 17 лютого 2020 року) прямо каже про це: 53% не вірять владі Зеленського. Тобто 73% проголосувало за Зеленського, але трохи більше 8 місяців, а 53% вже йому не довіряють.
Насправді, якщо би Президент відверто сказав: «У нас є проблема. Ми повинні рятувати наших співвітчизників». Їх повинні були зустрічати, як це було в інших країнах. Так, потрібно дотримуватись правил безпеки. З цього же приводу звітувався уряд, нам (депутатам у Верховній Раді) показували якусь програму діяльності за минулий рік. Довго виступав заступник міністра охорони здоров’я. Підсумок цього всього, на жаль, простий − кухарка не може керувати державою. Соросовські пташенята здатні лише на те, щоб передавати теки з офісу Сороса і голосувати «зеленою» кнопкою. Але працювати і зробити так, щоб українці змогли повірили їм, вони не можуть. Країна не вірить прем’єр-міністру, країна не вірить міністру охорони здоров’я. Ця влада довела суспільство до максимальної недовіри до себе.
Після того, як нами пишалися, після революцій, які ми робили. Наша дивовижна здатність єднатися стала легендарною у всьому світі. А зараз − це просто сором.
Пару слів Сергію Лещенко
Хотів би ще сказати дещо пану Сергію Лещенко. Йому я, певно, маю сказати велике спасибі. Він почав згадувати мене у своїх блогах і розповідати про банк «Велес», який буцімто щось кудись виводив, до якого я маю відношення. Відповідаю, я не просто маю відношення, я основний акціонер цього банку і несу усю матеріальну і моральну відповідальність за його діяльність. Хочу сказати, що все те, що казав Сергій Лещенко стосовно банку «Велес» у своєму блозі − повна нісенітниця. У підтверджені моїх слів є рішення українського суду, в якому визнали дії НБУ щодо банку «Велес» незаконними. Більше того, шановний пане Сергію, після ліквідації «Велесу» жодна фізична чи юридична особа не постраждала. Ніхто не приходив ані в НБУ, ані у Фонд гарантування вкладів, куди, до речі, банк «Велес» протягом 15 років перерахував страхові платежі. Ніхто не прийшов вимагати гроші, бо банк «Велес» нікому нічого не винен.
А, ви, замість того, аби кататися з фікусом у метро, краще б показали Audi A8 з останнього модельного ряду з потужністю 500 кінських сил. До речі, не розумію, нащо такі потужні авто керівному складу АТ “Укрзалізниця”? Ви ж там займаєтесь боротьбою з корупцією, вірно?
Шановні панове залізничники, скільки ви купили таких автівок 20, 30, 50? Я зроблю депутатський запит з цього приводу, мені просто цікаво скільки ж новеньких A8 ви купили для себе. Отак, схоже, насправді виглядає боротьба з корупцією. Цікаво тільки те, скільки ж вона, ця боротьба, коштує українцям.
Тож, пане Сергію, чекаю від вас пояснень щодо новеньких Audi A8. А з приводо того, що ви сказали про банк «Велес», ми з вами зустрінемось у суді.