Про поїздку президента до Ізраїлю

А давайте поговоримо про Ізраїль. Точніше, про поїздку туди на день вшанування пам'яті жертв Голокосту одного "видатного світового лідера".

А давайте поговоримо про Ізраїль. Точніше, про поїздку туди на день вшанування пам'яті жертв Голокосту одного "видатного світового лідера". Тільки тут я трошки психанув, коли написав, що їде він вшановувати жертв Аушвіца й мільйони інших жертв того страшного геноциду. Зеленський на запрошення прибути в Єрусалим на траурні акції вже давніше відповів відмовою. Це було абсолютною дикістю. Я не знаю, чи поза Ізраїлем є нині ще хоч один керівник держави єврейської національності. І цей чи не єдиний уже вдруге демонструє ганебну зневагу до жахливих жертв свого народу. Пригадуєте гнівний виступ головного рабина України в день ушанування жертв Бабиного Яру біля Менори? Потім тихцем Зеленського звозили до радянського помпезного й позбавленого душі та релігійного і національного наповнення монумента. Там Зеленський виключно для фото за цілковитої відсутності людей поклав свої гвоздички.

Але повернемося на Ближній Схід. Цього разу в Єрусалимі виникла дещо неприємна й далека від роздумів про вічне й скорботне політична інтрига. Винна в цьому, очевидно, влада держави Ізраїль. Там досі не позбулися звички загравати з країною всеперемагаючого антисемітизму та ксенофобії - Росією. Путін, на відміну від більшості гостей, матиме право персонального виступу. Це, наприклад, викликало обурення в президента Польщі Анджея Дуди. Він заявив, що РФія зараз розгортає кампанію оббріхування Польщі щодо подій ІІ світової. То Путін у Єрусалимі, найімовірніше, буде говорити про поляків і звинувачуватиме їх у причетності до Голокосту й навіть у "розпалюванні війни", а президент Польщі, виступ якого не передбачений, муситиме мовчки все це вислуховувати. Й навіть не зможе влаштувати демарш, бо це розцінять, як неповагу до невинних жертв Голокосту. Тому польський президент дуже чітко аргументував, чому він не зможе поїхати. І не поїде.

Наш, услід за польським президентом теж закомизився: не поїду, якщо мені не дадуть там слова! Це був єдиний озвучений аргумент. Він не навів аргументів. Вийшло так, що президент, який є євреєм за національністю, відмовився вшанувати пам'ять мільйонів закатованих нацистами представників своєї нації тільки тому, що йому банально не дадуть покрасуватися (читай: знову зганьбитися) перед поважною публікою. Ця відмова була з колосальним невдоволенням і образою, але прийнята Ізраїлем. Там констатували, що від України представника на траурній церемонії не буде.

А потім відбулася справжня круговерть. Уже тепер Зеленський, виявляється, до Єрусалиму їде. Але їде він туди не вшановувати мільйони жертв Голокосту. Їде, бо має сподівання на зустріч з Путіним!!!

Такі висновки - не плід мого персонального несприйняття цієї особи. Тема можливості очної зустрічі поширювалася доволі активно. І тут уже вкотре сталося те, за що мені особисто дуже соромно. Мушу визнати, що я змушений більше довіряти інформації від керівництва іншої держави, ніж від влади своєї країни. Це вже далеко не перший раз наша влада щось ганебне заперечує. Після того Росія факт підтверджує. А далі наші владоможці, позичають очі й теж визнають, що десь отак воно й було. В РФ засвітили чолобітную й нашим довелося визнавати, що вони дійсно готують зустріч з Путіним. Ну Путін та його адміністрація не були б самі собою, якби не принизили при цьому Зеленського. Це ж не Порошенко - від нього можна було публічно на жорстку відповідь і навіть на грубість у формі не зовсім цензурного пояснення нарватися (прочитайте спогади Оланда). Тут же бубочка. Він же кілька днів "акі лев ричащи" боровся, щоб не визнати факт збиття нашого літака російськими ракетами в Ірані. Він у зверненні до Дня Соборності перелічив усі країни, які сто років назад знищували нашу незалежність, лише Росію та росіян сором'язливо замінив на "більшовиків". З цим панькатися Путіну не конче.

Але після всіх звичних принижень, Зеленському таки підтвердили можливість аудієнції. І він поспіхом почав пакуватися в дорогу до Єрусалима. Уся ця видима непослідовність, а в дійсності кричуща послідовність зневаги до мільйонів жертв єврейського народу та приниженості перед Путіним може викликати лише почуття гидливості. І не лише в нас, але й в Ізраїлі та серед країн-союзників Єврейської Держави, які реально, а не карикатурно висловлюють свою скорботу за жертвами Голокосту.