джерело зображення: https://antikor.com.ua/articles/318116-stydno_pered_ljudjmi_zelenskij_v_uhase_ot_nasledstva_poroshenko
Новорічне звернення Президента В. Зеленського демострує лише удосконалення того, що реалізовував П. Порошенко. [аналітичний матеріал]
Новорічна промова Президента В. Зеленського стосувалася:
1) рівня добробуту та життя українців; 2) політики ідентичності та національної
ідеї.
Рівень добробуту та життя українців
Питання
економічних показників В. Зеленський оминув як таке, що є нецікавим та
застарілим способом старої політики розмови з людьми, та й економічні терміни
для багатьох незрозумілі.
Такий
підхід є неочікуваним, неконвенціональним, а тому дискусійним. Він може бути
сприйнятий або несприйнятий аудиторією [сприймається – президент нарешті говорить
щось людяне, а також – «не очікував такого від новорічної промови»; не сприймається
– Президент сумнівається у наших інтелектуальних здібностях, а також –
«очікував зовсім іншого від новорічної промови»].
Ідентичність
В. Зеленський просить
кожного запитати у себе «хто я?». Далі говорить про професійну ідентичність,
пов’язуючи її з локальними цінностями жителів різних регіонів та долями людей,
гармонічно переходить до питань державної мови та локальних мов. Квінтесенцією
роздумів В. Зеленського та відповіддю на питання про національну ідентичність
виступає паспорт громадянина України. Після цього В. Зеленський пояснює чому
українці є спільнотою, відповідаючи на питання хто ми? У цьому контексті
об’єднуючими факторами називаються типові поведінки та гордість за «великих
українців». Водночас далі Президент вже наводить аргументи, які об’єднують більшість
представників людського роду [мова йде про конструкти «ми щасливі якщо
закохані», «радіємо народженню первістка», додаючи до нього дискусійне «не
важливо, хлопчика чи дівчинки»]. Ще
одним об’єднуючим елементом названі «хрести на могилах солдат» - таким чином
українська ідентичність пов’язуються з релігійною приналежністью. Згадка про «великих українців» та тих,
на чиїх могилах стоять хрести – повідомлення, які слугують прив’язуванню
ідентичності до архаїчного в кожній людині (тих механізмів, на яких
базується культ предків, наші сакральні вірування, забобонність). Повернення
військовополонених наводиться як останній об’єднуючий фактор - ця подія одна з небагатьох, яка може сприйматися командою
Президента та й більшістю жителів України як перемога, що поєднує.
Про послідовність ідеям і політиці П. Порошенка
Рецепт національної
ідентичності, яку пропонує В. Зеленський, є аналогічним тому, який свого часу
пропонував П. Порошенко. Українська ідентичність за П. Порошенка –
громадянська, за В. Зеленським теж. Згадаємо про союз з кримськими
татарами П. Порошенка, татарську співачку Джамалу на Євробаченні як меседж
контрпропаганди про бандерівців, яку поширювала РФ. Це не Гринджоли В. Ющенка,
акцент змінено. Національна ідея В. Зеленського - єдина країна кожного дня.
Важко не співставити це з «єдиною країною» П. Порошенка. Відмінність способу
розмови з адресатами двох Президентів обумовлений тим, що П. Порошенко, як
традиційний представник елітарного класу, не міг би сприйматися та говорити як
«простий смертний» (образ який активно експлуатує В. Зеленський).
Мета-мова
Більш
глибокий аналіз промови президента, її конструкції, головних дійових осіб
слугує роздумам, що на рівні мета-мови доносилося повідомлення про те, що об’єднують
жителів України у спільноту типові проблеми, з якими стикається кожен, український
медійний дискурс та національний дискурс в цілому, спільне бажання змін пригнічуючих
реалій. Більшість проблем обумовлена хворобами суспільства, а тому зміни, які
пропонуються В. Зеленським, кожен має здійснити сам у собі («кожен з нас
Президент»). Варто підкреслити, що такий рецепт пропонувався П. Порошенко
у дещо іншому вимірі – мова йде про спроби його команди посилити
підприємницький дух жителів України, а також політику самоусвідомлення через нав’язування
українськості. У цьому вимірі В. Зеленським було здійснено комунікативну
політику «відкручування гайок» - трохи зміщено акцент політики національної
ідентичності на рівень загальнолюдських цінностей аби використати протестні
настрої проти інтенсивної українізації, занадто гостро вираженої
антиросійськості, елітарного нав’язування щодо питань самобутності, війни та
миру. Такий крок видається дискусійним, оскільки зникають кордони між загальнолюдською
ідентичністю та національною, водночас розмивання таких кордонів дозволяє
відійти від поділу на свій/чужий, союзник/ворог, а тому вписується у політику
закінчення збройного конфлікту та служить популярності В. Зеленського.
Висновки
В.
Зеленський продовжує впровадження в життя ідей, які традиційно приписуємо П.
Порошенку. Комунікативні рішення, які застосовуються В. Зеленським, є логічним
елементом активності, яка допомогла йому виграти президентські вибори, а саме
експлуатація образу «простий смертний» у суспільстві, де давно вже панують та
постійно підсичуються ЗМІ антиелітарні настрої, в умовах, коли П. Порошенко –
представник традиційних еліт, здійснював занадто однозначну політику
українізації, дещо пригнічуючи обрані локальні цінності та мову. В. Зеленський
лише комунікативно відрізняється у цьому контексті, адже парламентарні рішення
«попередників» залишаються без істотних змін. Як приклад, Парламент не пропонує
нового закону про функціонування державної мови, не ослаблюються й інші
механізми українізації суспільства, не перейменовуються вулиці тощо.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.