Чому перипетії з хором відтягують увагу від справжньої політичної корупції

23 октября 2019, 15:28
Владелец страницы
0
2202

Українське суспільство, яке збурилось на бруталне цинічне використання студією «Квартал 95» національного надбання української держави - хору імені Вірьовки, насправді, має дуже глибоке, щире коріння.

Коли в країні відбуваються трансформації, а зміна політичного класу супроводжується  зміною інтелігенції та державних еліт, ми виходимо на те, що реакцію щодо таких дій висловлюють  вже не провідні народні заслужені діячі, а звичайні ломи.  Лідери суспільних думок, які створили цілу політичну хвилю  нетерпіння щодо політичних маніпуляцій запрограмованих командою президента та  його улюбленого олігарха.


Виходить так,  що тиждень завершувався тим, що  уся країна обговорювала законодавчий ляп Верховної Ради, котра в силу новоприйнятого закону призвела до майбутнього закриття найбільшого виробника цигарок в Україні. Наслідком цього відбудеться

відтік 16 мільярдів гривень та втрата мінімум однієї тисячі робітників, які не отримують заробітну плату і взагалі можуть опинитися на вулиці.


І вже буквально по завершенню вікендів ми забули про цю проблему.  Почавши обговорювати наступні культурно-політичні маніпуляції, замість того, щоб дійсно по-контексту розкласти те, що сталося. 


Аналогічна ситуація із ПриватБанком, власне до якого і приурочена дана пісня. Але ж  ніхто не обговорює, що власне сталося?  Скільки грошей було викрадено? Скільки держава втратила?  І як зараз, у майбутньому розпоряджатись цими активами?  

Всі обговорюють або використання хору Вірьовки або ж, навіть, саму пісню, як жанр. 

Замість того, щоб обговорювати конкретні цифри, які втрачає український бюджет.


Подібна ситуація сьогодні відбувається і в інших політичних площинах, коли спраглі до так званих подвигів, нові політики, намагаються перерозподілити ринок капіталів та поставити під сумнів старі приватизації. Інколи, навіть, попри те, що самі оголошують нові приватизації на кілька тисяч об'єктів, вони  все таки намагаються збагатитися за рахунок політичних маніпуляцій, котрі зазвичай ще й  виявляються дуже невдалими.


Наприклад,  натиск на найбільшу інвестицію Криворіжсталь.  Намагання чинити на них тиск призвело до того, що Криворіжсталь вперше за 10 років після завершення великої кризи вивів дивіденди з України, а це порядку 10 мільярдів гривень.


Команда, яка обіцяла покращити екологічну ситуацію зробила все можливе, щоб найбільший інвестор вивів гроші з країни, а це надзвичайно великі суми для нашої держави і більш того питання екології так і досі залишається не вирішеним.

Практично за один місяц, мінус 25 мільярдів, а це 1 мільярд доларів,  половина тої суми, яку ми беремо в МВФ.


Зрозуміло, що політики, які приходять на короткі терміни не думають про країну в цілому, не думають про її тяглість, а більше думають про свої інтереси та  не «політичні» бонуси.


Точно така ж ситуація, наразі, відбувається  з Укртелекомом, якому теж поставили під сумнів саму приватизацію. Але тут більше схоже на комбінацію, коли олігархи намагаються позбутися своїх куплених раніше активів і намагаються зараз отримати кошти з державного бюджету, а це знову ж таки додаткових 10 мільярдів із українського бюджету. Знову ж так, не без вигоди політиків та чиновників. Інтерес яких завжди закладається. причому, жадність останніх сліпо не помічає, що час продажу Укртелекому припав на пік ринку телекомунікацій, а повернення - припадає на дно, коли оцінки такого роду компаній знизилися. Що в результаті майбутніх і можливих судових тяганин, може коштувати бюджету ще й різниці в оцінці компаній.  

Друге, для розуміня сумми повернення: Кабмін запланував приватизацію у розмірі 13 млрд, на котрі планують виставити 3 тис. підприємств. Що власне правильно, з точки зору державного управління та знищення корупційних дір. Але повернення Укртелекому коштуватиме мінімум 10 мільярдів. Що зводить на нівець всі потуги від самої приватизації. 


І в результаті, для обслуговування зовнішнього боргу, країні доведеться брати нові кредити. Котрі можуть стати недоступними, в силу того що підвищиться дефіцит бюджету. Перетинання верхїньої лінії якого - може коштувати не отриманням траншу. Одним словом, круг замикається. Але знову повстає питання: заради чого? Заради того, щоб один олігарх, зміг повернути витрачене, а чиновники набити свої кишені.


У всіх цих трьох ситуаціях спостерігається велике надмірне бажання чиновників нажитися, співпрацювати з олігархами, при чому тільки зі своїми. Нів’якому разі не допускаючи сюди іноземні інвестиції та капітал, який міг б окультурити цей ринок.


Є лише тотальне бажання заробляти гроші на політичних маніпуляціях, політичному  тиску на великі  інвестиції, котрі або покидають країну або потім, намагаються бути реприватизовані чи націоналізовані. Ключовою жертвою в результаті залишається наш бюджет, втрачаючи все  більше і більше. І це попри те, що дані дії повністю суперечать тим політичним заявам, які робилися політиками до цього. Наприклад, що буде велика приватизація і, що  наша держава позбавлятиметься не ліквідних активів.


На превеликий жаль, політична парадигма, коли політики і чиновники переслідують виключно власний інтерес, а не державницький, нікуди не зникла.

Ключова проблема, що  суспільство на це вже практично не реагує, а єдиним подразником, який в них може бути - це політично-культурна призма 95 кварталу, яка для багатьох вже стала основною.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости политики
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.