Судова реформа та її перспективи

З існуючих трьох гілок влади, не можна визначити яка з них найважливіша. При неефективній роботі однієї, інші відчуватимуть цей негатив. Судова гілка влади є арбітром суспільного життя усього соціуму.

Радянська система створила судову владу, як орган, який служить державі, тобто виконує завдання правлячої партії. Після отримання незалежності, традиції використовувати суди для своїх інтересів лишилась. І кожен, хто мав відношення до влади намагався використати суд для себе. Іншими словами, українська традиція правосуддя полягає не у служінню закону, а у служінню владі. І увесь парадокс полягає у тому, що для того, щоб змінити все, сьогодні теж правляча партія має відірвати від себе це орган і відпустити його у самостійне, незалежне плавання в океані правового поля. 

Суд обумовлює існування держави як такої, і важливої її складової – громадянського суспільства. Корупція, як явище, є отруйною субстанцією, а судова корупція є найбільш руйнівною. При корупційний взаємовідносинах у судовій систем формується ринок судових рішень, де кожна справа має свій прайс і виграшна чи програшна сторона залежить лише від купівельної спроможності учасників. Існування такого ринку підриває державність.

Разом з тим, суспільний договір, як основа законодавства втрачає цінність і порушується баланс стримувань і противаг у суспільстві, а також порушується принцип рівності перед законом, що ламає усю суспільну парадигму.

Після революції Гідності у 2014 році, на хвилі реформаторських змін була створена Рада судових реформ, на яку покладали великі надії. Вона була покликана зламати існуючу корупційну концепцію, яка була основним отруйним інгредієнтом. Де-факто, її робота так і не розпочалась.

Започаткована судова реформа минулої влади була під пильним наглядом іноземних партнерів, але і це не допомогло її провести. Тут переважило прагнення влади тримати суд під своєю опікою. Як наслідок, для багатьох суддів, діяло «телефонне право», коли ухвалення рішень залежало від дзвінка. І вся вертикаль і впливовість сторін у справі залежала від доступу до цього «телефонного права».

Реформування проводилось за принципом «зверху вниз» це і було помилкою, оскільки ефективність кожної реформи полягає у системному трансформуванні кожної ланки одночасно.

Був проведений конкурс до Верховного суду, але за визначенням багатьох експертів, був недосконалим. В результаті, багато не доброчесних служителів Феміди отримали мантії. Реформування такої структури необхідно проводити комплексно, у зв’язці з іншими структурами, такими як прокуратура, поліція, СБУ та ніші органи, оскільки, якщо навіть реформа суду пройде успішно, інші органи, які не пройшли етап очищення та перезавантаження, будуть «труїти» нову структуру своєю токсичністю. Такий самий принцип спіткає чесних суддів, які не займаються корупцією. Якщо знайдеться хтось, хто буде брати хабарі, і окрім цього, мати зв’язки з владою, він буде корупційним агентом, який теж отруїть інших.

За п’ять років не було проведено жодного конкурсу в суди перших, апеляційних інстанцій, це стало початком знищення судів, як функції.

Законодавство має відповідати певній функції і від того, як вона використовується залежить результат рівняння.  Наприклад ст. 375 Кримінального кодексу «Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови». Сама ідея такої статті є доцільною, однак на практиці - це є механізмом усунення небажаного реагента, якій заважає системному механізму рухатись своїм шляхом.

Можна відверто говорити, що Адміністрація президента Порошенка прагнула мати кишеньковий суд і не допускала новий суддів не з «системи».

Варто розуміти що суд – це також можливість скасувати акти державних органів чи припинити роботу тієї чи іншою корупційної схеми, а на ній можуть годуватись багато чиновників і це підірве їх джерело наживи. Відповідно, контролювати суд – було пріоритетним завданням попередньої влади.

А вся реформа, зводилась до камуфлювання усіх вищеперечислених атрибутів з продовженням стійної роботи на «систему».

Сьогодні, новою владою анонсована повноцінна реформа судової системи. Вона передбачає ліквідацію Вищої кваліфікаційної комісії суддів - органу, який обирав суддів на роботу. Цей орган має перезапуститись з новим складом і новим підходом до роботи.

Вищий антикорупційний суд - новостворений орган в рамках судової реформи, відбір на його керівні посади можна вважати, відносно, чесним. І, навіть, було передбачено, що міжнародні експерти мали право блокуючого вето, так як це є у Великій Британії.

Нинішній президент Володимир Зеленський заявляв, що ВАКС має мати таку функцію. Важливо, щоб ці експерти дійсно мали блокуючий інструмент, а не просто говорили про порушення в судах, як це було з Громадською радою доброчесності, коли її члени могли говорити про не доброчесних суддів, проте ніяких інструментів вплинути на це не мали.

Ми перебуваємо на перетині епох «суддів минулого», які наскрізь проникли в корупційну гавань, з «суддями майбутнього», які чесно служать суспільству.

Для вирішення ситуації, за конкурсом мають бути відібрані усі судді, кожного рівня та юрисдикції.

Іноземний досвід Грузії, країн Прибалтики, Польщі, Чехії та інших країн показує, що при рішучих реформах, можна за рік створити інституцію, яка буде відірвана від попередньої і не зможе перейняти її пагубних властивостей. Так от, на кону стоїть кожен новий день, оскільки після року, так зване «вікно Овертона» закриється і реформа може загрузнути.

Так чи інакше, ми опираємось у політичну волю влади, від якої залежить зміна правил. І вона задає вектор подальшого розвитку подій. Хочеться вірити, що вже через рік наша судова система буде взірцем, хоча б для пострадянських країн.