Коли Голос не звучить

26 июня 2019, 16:09
майже Доктор Філософії, трейдер, громадський діяч
0
58
Коли Голос не звучить
Джерело: Деловая Столица

Відображення ідей партії Голос суперечать ідеям партії Голос. Чому так сталося і в чому проблема розглянемо у статті нижче

Згідно з останніми соціологічними опитуваннями групи Рейтинг до парламенту IX скликання потрапляють п’ять основних політичних партій: «Слуга Народу» - 45.3%, «Опозиційна Платформа» - 12.1%, «Голос» - 8.4%, «Европейська Солідарність» - 7.2% та «Батьківщина» - 7%. За останній місяць партія «Голос» Святослава Вакарчука стрімко оволоділа новими електоральними прихильниками. Голос займає вже третє місце на дострокових парламентських перегонах. Це вагомий політичний капітал для пана Вакарчука. Давайте розглянемо основні  наміри та ідеї програми партії голос.

Для початку треба зазначити, що  політична діяльність Святослава Вакарчука розпочалася у далекому 1999 році, коли він їздив з концертами для підтримки Леоніда Кучми. Однак уже у 2004 році він був активним учасником Помаранчевої революції.  На той момент він вже підтримував опозиціонера Кучми – Віктора Ющенка. На позачергових виборах став депутатом від блоку «Наша Україна – Народна Самооборона». Але депутатом він пробув трохи менше року, бо вже у 2008 році подав заяву про складання депутатських повноважень. Тим самим його політична кар’єра до сьогоднішнього часу була, м’яко кажучи, невпевненою. Зараз пан Вакарчук уже зі своєю власною політсилою штурмує Верховну Раду. Слід детально проаналізувати програму партії «Голос».

Поговоримо про олігархів. Сказано у цій програмі багато та цілком логічного. Що пов’язане з боротьбою проти олігархічних кланів. Однак, звернемо увагу на один тезис: «Ми завдамо удару одночасно по всіх джерелах впливу олігархів: економічних монополіях, контролю над медіа та політикою».  Цілком правильна позиція. Жодна країна не зможе стабільно та невпинно розвиватися з плином часу та потребам в економіці, якщо олігархи «оточили» ту саму економіку з усіх боків. Боротьба з економічними монополіями – це необхідність виживання України. Але ця теза входить у пряму суперечку з іншою: «Ми підтримаємо перехід країни на енергетику майбутнього, що спирається на чисті технології і відновні джерела (сонце, вітер, біомаса тощо)». У багатьох зараз постане питання, а в чому тут проблема? Наведу один приклад,  найбільша СЕС України Нікопольська, та третя найбільша в Європі займає площу у 400 гектарів. Енергії, що виробляє Нікопольська СЕС вистачить на більше, ніж сто тисяч домогосподарств. Але є один нюанс – ця СЕС належить найзаможнішій персоні України Рінату Ахметову. Як саме у таких обставинах буде проходити деолігархізація за Вакарчуком – невідомо. Бо за сьогоднішніми обставинами ці дві тези суперечать одна одній.

Наступне, що заставляє задуматися, це також декілька пунктів з економічної програми. Наведемо тезу стосовно інфраструктурних проектів.  «Ми вкладемо мільярди гривень в утеплення будинків та всюди встановимо лічильники тепла й газу. Люди зможуть значно скоротити витрати на комунальні послуги та спрямувати кошти на інші потреби».

Хвилює, яким чином буде втілено у реалізацію цей план. Бо зараз існує програма на утеплення житла за пільговими умовами, коли держава відшкодовує до 35% тіла кредиту.  Тобто партія Голос обіцяє те, що вже і так функціонує? Чи можливо пан Вакарчук має намір тільки збільшити бюджетні видатки на цю програму? Якщо він планує реалізувати другий варіант, то знову виникає внутрішньо програмний конфлікт. «Політика зниження інфляції нижче 5% на рік та надійне регулювання фінансового сектору призведуть до падіння відсоткових ставок – кредити стануть доступніші для громадян та бізнесу». Спитаєте, а в чому тут проблема? Відповідь проста: збільшення видатків бюджету (який і зараз дефіцитний) тільки стимулює зростання інфляції. Подібна проблема була зафіксована у передвиборчому штабі Зеленського. Експерт з освіти Сергій Бабак  заявив наступне: « Депрессия 32 года в Штатах. Что они сделали? Включили печатный станок и влупили деньги в инфраструктуру. Не приводит это к катастрофическому прыжку инфляции. Не приводит». Але, на жаль, приводить. У той час у США якраз треба було розігнати інфляцію, а у  наших реаліях масивні бюджетні дотації в інфраструктуру тільки погіршить ситуацію. Партія Голос, оперуючи такими поняттями, показує, що програма, скоріш за все, була написана спеціалістами, але різними, що абсолютно не комунікували між собою. 

Продовжуючи вивчати програму партії Голос, можна виокремити декілька кроків, які точно поліпшать економічне становище країни. Лібералізація ринку цінних паперів, зменшення податкового навантаження на бізнес та найманих працівників, спільне фінансування ІТ проектів з приватним бізнесом, залучення інвестиції на модернізування доріг і найголовніше – запуск вільного відкритого ринку землі. Усе вище перераховане – надзвичайно привабливі ідеї з точки зору економіки та фінансової системи. Особливо запуск ринку землі. За словами інвестиційного банкіра Ігоря Мазепи у програмі Право на Владу, то орієнтована вартість землі в України складе близько $ 1000 за гектар. Гарна новина для будь-якого фермера чи володаря паю. Однак, при відкритті ринку землі першими покупцями будуть уже сформовані агрохолдинги та великі латифундисти, і знову сформовані обставини починають конфліктувати з пунктом програми щодо зменшення впливу олігархічних кланів в Україні.

І один із основних пунктів економічної програми партії  Голос звучить наступним чином: «Ми припинимо накопичення державою боргів, які потім доведеться віддавати нашим дітям. Збалансуємо державний бюджет, щоб країна витрачала на поточні потреби рівно стільки, скільки вона заробляє. Витрати бюджетних коштів будуть підзвітні людям. Запозичені кошти будуть використовуватися виключно для інвестиційних потреб».   Якщо виходити з цього пункту, то країна буде витрачати на інфраструктурні проекти, медицину, освіту, реформи «рівно стільки, скільки заробляє». Постає питання, за який кошт країна буде проводити в реальність плани пана Вакарчука, якщо кожен рік країна втрачає більше 10 мільярдів доларів тільки на зовнішній торгівлі?

Кожна політична сила сучасної України має чітке бачення як правильно витрачати кошти, але ніхто не може дати чіткої картини як заробляти. Україна перестає бути конкурентом у світі. Вона не конкурентна на сьогоднішній проміжок часу. За даними Світового Банку, Україні потрібно близько 50 років, щоб дійти до рівня сучасної Польщі, а до рівня сучасної Німеччини – більше 100. Ми творимо справедливу, сильну й інноваційну Україну, справжнього східноєвропейського тигра, - ці слова Вакарчука хоче втілити у мрію кожен українець, але з таким підходом, коли частина програми конфліктує з іншою, на превеликий жаль,  неможливо. Треба розробити план не витрат, а план заробітку для країни, план збільшення доходів і тільки за таких обставин будуть сприятливими для всіх проектів кожного українського політика сьогодення. А пану Вакарчуку та автору цієї статті, скоріше за все, не судилося дожити до дня, коли Україну будуть називати східноєвропейським тигром.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости политики
ТЕГИ: Святослав Вакарчук,Вакарчук,политика,вибори,Парламентские выборы 2019
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.