Зеленський vs Парламент

І, звичайно, до моменту призначення дати інавгурації Верховною Радою України головною інтригою буде питання – розпустить чи не розпустить? 

На користь розпуску – відсутність підтримки президента Зеленського у парламенті. І як наслідок – він буде зв’язаний по руках і ногах і не зможе провести свої кадрові призначення і свої законопроекти. 

На користь збереження парламенту – додатковий час на підготовку до парламентських виборів новому президенту та його політичній силі, а також додатковий час Зеленському на входження у курс політичної справи. 

До того ж є ще один важливий момент. Якщо парламент буде чинити опір ініціативам нового президента, то при умілій інформаційній кампанії (цього у нового президента не відняти) це дасть можливість яскраво продемонструвати суспільству наскільки ворожий цей парламент до змін у суспільстві! Наскільки він боїться втратити свої позиції. Наскільки він заважає новому президенту реалізовувати свою програму. Наскільки він опікується власними гаманцями, а не потребами виборців. Наскільки він не хоче бути притягнутим до відповідальності. А там є кого притягати і за що!

Чинний парламент – це чи не найгірший його склад. Там доволі багато випадкових людей, яких занесло туди на хвилях революційного популізму, коли лідери політичних сил брали у списки непрофесіоналів в надії примножити свої результати. Цей парламент ґвалтував Регламент як хотів. Усі гріхи, які чинні депутати закидали парламенту попередників, вони примножили і ще й список розширили. Обіцяної реформи законодавчого органу не відбулось. Відбулось пристосування парламенту під президента. Коаліція не виконала більшість своїх обіцянок, зафіксованих Коаліційною угодою. Таке враження, що завданням чинного парламенту було знищення парламентаризму в Україні взагалі. А Коаліційна угода була квестом – як не виконати її положення. 

Тож, цей парламент повинен піти. Не можна його відтворити у жодному разі. Він не має жодного аргументу на свій захист. Це був повністю кишеньковий орган адміністрації президента, дякуючи спікеру Парубію. 

Для перезавантаження потрібно змінити виборче законодавство. Парламент потребує свіжої крові. Нових політичних сил. Новий виборчий кодекс лежить мертвим у Верховній Раді після першого читання. Зміна виборчого законодавства – це теж нереалізований пункт Коаліційної угоди. Його суть – відмінити корупційну мажоритарку, знизити прохідний бар’єр до 3%, прибрати з виборчого процесу політичну рекламу.    

І теоретично цей виборчий кодекс ще можна ухвалити силами цього парламенту і провести парламентські вибори восени за новим виборчим законодавством. Але усі як один скажуть – що це неможливо, бо хто ж захоче стріляти собі в голову добровільно, чинний парламент ніколи на це не піде.

Але публічні кроки та заяви Зеленського свідчать про те, що є фактор Зеленського, який ніхто не прорахував. Починаючи від президента Порошенка закінчуючи соціологами і політтехнологами. Думка, яка активно нав’язувалась виборцям, що Зеленський не зможе, тому ще не зможе взагалі в принципі, по-троху розвіюється. Істерика порохоботів, яка б уже давно мала закінчитись, не вщухає. А це означає що він починає робити щось таке, чого чинна влада від нього не очікувала. І чомусь мені здається – що він знайдеться що сказати парламенту. Принаймні він точно зробить це не стандартно, чим виб’є з під ніг землю у нашого стандартного корупційного олігархічного парламенту. Зеленський же казав, що ніколи не буде класичним політиком. Тож і методи його, я думаю, будуть некласичними. Ми пересвідчимось у цьому вже на інавгурації. Головне – щоб в рамках закону. 

Поживемо - побачимо.