Чесні вибори як індикатор здорового функціонування системи

Чесні вибори як індикатор здорового функціонування системи

Чесні вибори як індикатор здорового функціонування системи

На сьогодні президентські вибори перебувають у фокусі уваги кожного українця. Навіть аполітичні громадяни не мають жодного шансу уникнути всюдисущої інформації про президентську гонку. Достатньо висока виборців в першому турі (62,8%) показує свідому зацікавленість українців політичним життям держави.

Поскроливши соціальні мережі та коментарі до новин, важко не помітити, що українські політичні події цікавлять росіян не менше за самих українців.
Ще з часів Революції гідності серед російських інтернет-користувачів стало тенденціозним зверхньо та саркастично коментувати політичну ситуацію в Україні. Відверта агресія та жовчні жарти були звичним інструментарієм для цілеспрямованої російської пропаганди, а що ж стосується звичайних росіян – їх саркастичні коментарі є результатом багаторічної узурпації влади Путіним та відсутності чесної боротьби на політичній арені.

Кожен студент-першокурсник політології, соціології чи юрфаку знає про принцип циркуляції еліт. Демократія та політичний плюралізм є чудовими превентивними заходами для попередження авторитарних амбіцій політичних діячів. На жаль, Росію важко назвати прикладом держави з демократичним режимом. Здоровий політичний клімат неможливий у країні, де раз за разом проходять фіктивні вибори, другого туру не було ще з 1996 року, а явка інколи перевищує 140%.

Путін займає 14-те місце у рейтингу, серед африканських та азійських диктаторів. Варто відзначити, що інші управлінці у рейтингу (окрім Білорусії) є представниками відмінних від слов’янської чи європейської культур. Складно сперечатись, що ціннісні установки, світогляд та традиції росіян суттєво відрізняються від африканських ритуалів канібалізму серед політичних еліт.

Агресія у російських коментарях є абсолютно очікуваною, адже це наслідок довготривалої апатії народу. Типовий виборець не бачить результатів свого голосування, адже переможець відомий завчасно. Деякі політологи стверджують, що у Росії немає офіційної ідеології, однак відверті ознаки тоталітаризму говорять про інше. У країнах, де влада не дотримується принципів демократії, місце ідеології посідають нігілізм та цинізм. Такі соціально-політичні настрої частково є реакцією на крах ідеології комунізму, після розпаду СРСР у 20му столітті. В той же час, ці настрої є спланованим результатом довготривалої пропаганди путінського режиму. Адже керувати розчарованими зневіреними людьми значно легше, ніж активними патріотами з критичним мисленням та проєвропейськими прагненнями.
Спостерігаючи з території РФ за конструктивними дискусіями між РЕАЛЬНИМИ кандидатами, росіянину важко повірити у те, що сусідня Україна рухається за європейським вектором розвитку. Більш того, ми без фальсифікацій та порушень під наглядом офіційних спостерігачів ОБСЕ, дотримуємося принципів верховенства права у процесі виборів голови держави.

Росія завжди позиціонувала Україну як сферу впливу, ринок збуту, об’єкт геополітичних інтересів, як такого собі молодшого брата. Але молодший брат виріс, обрав свою стратегію розвитку та політичні орієнтири. А старший брат лишився сидіти у зруйнованій радянській пісочниці, викрикуючи примітивні образи та глузування.

Хто переможе на президентських вибрах – незабаром покаже другий тур. Найголовніше те, голос кожного українця прямопропорційно впливає на результат голосування. Країна лишається демократичною, доки прозорість виборчого процесу підтверджує наявність реальних механізмів впливу народу на владу. Саме це зараз наочно демонструє Україна.