ЧИ Є ЖИТТЯ ПІСЛЯ ВИБОРІВ?

Про вибори, про життя і про перспективи

Чи є життя після виборів? Сподіваємся, що є. Проте, інколи, після перегляду/прослуховування 10 хвилин якоїсь політичної програми, випуску новин, а то й реклами виникають серйозні сумніви в цьому. Безперервні заяви «я», «тільки я», «ніхто крім мене» породжують у глядача ілюзію «месіанського» призначення українського політикуму (або як мінімум окремих його представників). Ну, якщо не месію, то хоча б реінкарнацію Людовіка XIV – «Короля-Сонця». Проте, варто й визначити, що жоден з них ще не заявив (хоча б публічно), що «держава – це я». Але ж ще не вечір?

Якщо ж дивитися на виборчу компанію, як на вибори «месії»… то невже 31 березня – це Судний день? Чи хоча б генеральна репетиція Судного дня (адже на 99,9% буде другий тур), після якого «хто був нічим, той стане всім» згідно з радянською спадщиною.

Проте, якщо відкинути жарти, нині в політичному, експертному, медійному середовищі активно обговорюється проблема забезпечення транспарентності і відкритості виборів. Проте, не менш важливим є питання, що буде після виборів. Адже та війна компроматів, фейків і всеосяжна вакханалія виборчого процесу може призвести лише до одного результату – подальшої зневіри «зневірених» громадян в український політикум і, що ще гірше, в державу Україна загалом.

В свою чергу, роз’яснення Центральної виборчої комісії щодо роботи агітаторів (дозвіл штабам частково компенсувати їх витрати на телефонні послуги, проїзд, харчування, проживання тощо), ухвалення нового виборчого закону та посилення відповідальності за правопорушення під час виборчого процесу, на нашу думку, навряд чи суттєво змінить «обличчя» президентської виборчої компанії 2019 року. Адже, закон, роз’яснення до нього – це інструмент регулювання суспільних відносин заснованих на демократичних принципах, а не панацея від всіх проблем. Якщо «воля вимита бажанням» окремих політиків, то не є суть важливою ані роз’яснення ЦВК, ані посилення покарання за протиправні дії.

Бажання стати переможцем президентського забігу за будь-яку ціну стає єдиною «цінністю» і цілю учасників виборчих перегонів. За таких умов закон та його тлумачення за «волі» політичного класу подібно до мікроскопа може стати «інструментом для забиття цвяхів». Такий підхід до виборчої компанії українського політикуму й надалі «топитиме» громадян» в  пін-понгу «компліментів», і так званої «експертної піни», що лунає з екранів ТБ і динаміків радіо.

І головним питанням тоді буде: «хто переможець?» Важко сказати, хто буде переможцем, але однозначно можна стверджувати, що переможеними будуть  українці.