Шарж или взгляд на политических деятелей.

Шарж

• У гиблий час глобального безплоду,
• Коли посуха жалить, як змія, —
• Нікчема промальтійського заводу
• На глум і гріх хрещеного народу
• Забравсь на трон всієї і всея.

• Він п’яно бродить у палатах думних
• Між казнокрадів і повій пера,
• Зухвалий зростом і убогий духом, —
• Бездарний шарж Нерона і Петра.

• Коли йому, оброслому у пущі,
• Сам патріарх облобизав уста, —
• Перевернувся в домовині Пушкін
• І Володимир опустив хреста.

• Коли у храм упхався і рогато
• До образів посунув навмання,
• З ікони одсахнулась Божа Мати,
• Від нього затуливши немовля.

• І тьма несвітня демоном звелася,
• Згасивши вмить лампади і свічки.
• І тільки очі всепрощенні Спаса
• Взялись огнем уперше за віки.

• На троні перелюбства і лукавства,
• Немов на тім’ї Лисої Гори,
• Бісівство п’є за упокій слов’янства, —
• І в чашах кров із сіркою горить.

• Облиті жовчю обереги отчі.
• Двоглавий вирод на оба осліп.
• І хам заморський ошаліло топче
• Хрещені душі і священний хліб.

• Чи громадянство позбулося честі?
• Чи з волі безголових чолових
• Чекає в норах Другого
• Пришестя,
• Яке розсудить мертвих і живих?

• Егей, сусідко, дочекаєш чуда,
• Заки тебе ще до Страшного Суду
• Зведе зі світу п'яний ботокуда,

• А потім — нас… Подумай хорошенько:
• А може, й справді перед судним днем
• Послати хлопців батька Дорошенка,
• Щоб твій чертог очистили вогнем?

• Щоб ми, зазвичай, сліпо за тобою
• Не забрели овечою юрбою
• В нову кошару, де тебе до шкури
• Уже обстригли і здають в натурі.
• Озвись, нарешті, з темної облоги.
• Подай свій глас: чи ти жива, небого?

• Бо, не докликавшись твого глаголу,
• Уже і Спас тривожиться з висот:
• «Коли мовчить, яко пустеля гола,
• То, взагалі, чи є ще там… народ?»