Мораль также оказалась на последнем месте среди приоритетов в структуре государственного управления.
прошедшее, настоящее, будущее
«Вместо обещанного лжеучителями нового общественного строения – кровавая распря строителей, вместо мира и братства народов – ожесточенная ненависть братьев... Открыто проповедуется борьба против веры Христовой... Но не может никакое земное царство держаться на безбожии: оно гибнет от внутренней распри и партийных раздоров... На наших глазах совершается праведный суд Божий над народом, утратившим святыню»
Священный Собор Православной Российской Церкви. Деяния. Пг., 1918. Кн. III. С. 185-186.
Ще як
були ми козаками,
А унії
не чуть було,
Отам-то
весело жилось!
Братались
з вольними ляхами,
Пишались
вольними степами,
В садах
кохалися, цвіли,
Неначе
лілії, дівчата.
Пишалася
синами мати,
Синами
вольними... Росли,
Росли
сини і веселили
Старії
скорбнії літа...
Аж поки
іменем Христа
Прийшли
ксьондзи і запалили
Наш
тихий рай. І розлили
Широке
море сльоз і крові,
А сирот
іменем Христовим
Замордували,
розп’яли...
Поникли
голови козачі,
Неначе
стоптана трава,
Украйна
плаче, стогне-плаче!
За
головою голова
Додолу
пада. Кат лютує,
А
ксьондз скаженим язиком
Кричить:
«Te Deum! Алілуя!..»
Отак-то,
ляше, друже, брате!
Неситії
ксьондзи, магнати
Нас
порізнили, розвели,
А ми б
і досі так жили.
Подай
же руку козакові
І серце
чистеє подай!
І знову
іменем Христовим
Ми
оновим наш тихий рай.
5
квітня 1858 р. Кобзарь Дармограй.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.