Цієї осені 11 жовтня сталася знаменна для усього православного українського світу подія.
Константинополь затвердив канонічність української автокефальної церкви та її священнослужителів. Окрім того, Синод засвідчив канонічну приналежність Київської Митрополії Вселенському Патріархату.
Далі справа за українською стороною. Українські єпископи зберуться на Собор, де методом голосування буде обраний керівник новоствореної церкви. Після затвердження кандидатури очільника нової української автокефальної церкви, у Стамбулі знову збереться Священний Синод Константинополя, котрий і прийме рішення про надання Томосу. Після цього документ буде переданий заявленому очільнику української церкви.
Таке досягнення нелегко далося українській владі. Як відомо, на знак подяки за Томос Президент передав Константинопольському Патріарху Андріївську церкву у безстрокове безкоштовне користування. Не зважаючи на те, що таке рішення зустріло деяку критику в суспільстві, воно було виправданим.
Отримання автокефалії є не стільки символічним, скільки стратегічним ходом української влади. Важко в повній мірі оцінити влив духовного наставника на прихожан. На жаль, релігійні вірування громадян вже давно використовуються як інструмент політики з боку російської сторони. Духовні наставники не стають у порівняння з жодними ЗМІ, адже священики є найдовіренішими особами віруючих людей.
Якщо не фанатичний прихожанин після церковної служби прислухається до настанов попа, то прихожанин без зусиль помітитить політичний підтекст. Звісно, насадження демагогії не відбувається у кожній церкві, але зі слів очевидців, зауважимо, що подібне явище на сьогодні не рідкість.
До прикладу, цитуючи священика дослівно: «Сміхотворство - це блуд, і палатимуть у пеклі автори анекдотів, і ті, хто їх переповідає. 95 квартал - зло, і дивитися подібне - гріх!». Святі отці, самі того не усвідомлюючи або ж навпаки, свідомо, можуть маніпулювати громадянською позицією віруючих та їхніми політичними уподобаннями.
Священнослужителі, в залежності від особистих вподобань або від інших обставин – можуть агітувати прихожан під егідою проповідей за ті чи інші політичні сили, закликати підтримати певний політичний вектор. Як запевняють священні писання: «Церква - це дім Божий на Землі, а священник - представник Божий». Хто ж може бути більшим авторитетом для вірян, а ніж представник вищої сили?
Ні для кого не секрет, що у Росії церква та держава є єдиною організацією. Як нещодавно зауважив прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков: «Росія захищатиме інтереси православних, як і інтереси російськомовних…». Такі погрози важко ігнорувати. Отож, однією із найвагоміших причин для отримання автокефалії – був вихід з-під впливу Московського Патріархату.
Нещодавно Білоруська автокефальна церква заявила про свій намір отримати від Константинополя справжню, підтверджену автокефалію. Але експерти дуже сумніваються, що Константинополь надасть таке підтвердження.
«Якщо ти не цікавишся політикою, це не означає, що вона не цікавиться тобою». Турбуючись в першу чергу про безпеку України, влада захищає своїх громадян від ідеологічного впливу. Тож з нетерпінням чекаймо на офіційне отримання Томосу українською автокефальною церквою.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.