Сирія. Путін. Трамп. Ердоган. – Хто кого обдурить

Сьогоднішні ЗДА при Трампі зацікавлені в Сирії у двох речах: перекласти на кого-небудь всю тяжкість післявоєнного відновлення зруйнованого в двійко-трійко сотень мільярдів доларів і....

На сході Сирії в американській зоні окупації відбуваються процеси, які поки важко ідентифікувати ясно, але спрямованість їх досить однозначна: ЗДА готуються до згортання своєї військової присутності… .

Росія – Абсолютне Зло, яке треба негайно знищити.

*

Або в усякому разі демонструють готовність до такого. Спішно закриваються всі невеликі бази (швидше аванпости), ведеться підготовка до евакуації низки середніх. Всього на сході Сирії ЗДА розвернули більше 10 невеликих баз, здатних прийняти до батальйону, і близько 15-20, в яких може розміститися до роти військових. Ось пункти рот і згортаються, батальйонні в процесі підготовки.

Курди при цьому з одного боку демонструють готовність до переговорів з Асадом, з іншої – переправляють частину своїх сил на північ. Йде підготовка до передачі Ракки місцевим радам, не пов'язаним з СДС. Гідротехнічні споруди в районі Табкі готуються до спільного використання з Дамаском. Єдине місце, яке продовжує функціонувати як і раніше, – провінція Дейр-ез-Зор, де СДС тримають укріплені позиції на лівому березі Евфрата, а авіація коаліції регулярно завдає ударів як по бойовиках ІДІЛ, так і по шиїтах, які ризикують порушити межу зон окупації.

Вся історія американської прямої присутності в Сирії почалася практично відразу після введення російського контингенту. ЗДА (тоді ще при Обамі) або знали заздалегідь, або дуже швидко визначилися з основною причиною російської інтервенції та її цілями. Власне, там було все як на долоні: наземна операція на півночі Сирії повинна була привести до взяття північного кордону країни під контроль Асада. Курдські загони РПК повинні були стати другою частиною плану – стати загрозою для Ердогана, якому Кремль міг запропонувати оборудку: забезпечення російського контролю над курдами й їхній нейтралітет взамін трьох ниток Турецького потоку. Для реалізації цього плану Кремлю потрібне було всього нічого: перемогти на півночі Сирії і домовитися з курдами.

З першою частиною не задалося відразу: турки теж розуміли, що на думці у друга Владіміра й недовго міркуючи, збили російський літак. Швидше за все, турки чудово розуміли, що Путін з'явився в Сирії не щоб воювати, а щоб загрожувати, тому навряд чи сильно ризикували повноцінним конфліктом з Росією, розуміючи, що Путін просто не вплутуватиметься в нього через таку дрібницю, як літак і два загиблих російських військових. Яка дивина.

Американці зі свого боку взяли на себе курдську тематику: саме з початку 2016 року вони почали накачувати загони курдів зброєю, радниками, почали розгортати опорні пункти й бази на території під контролем курдських загонів. При цьому основна ставка робилася на угрупування, які опонують загонам РПК. Власне, дуже швидко вся ця історія привела до виникнення СДС – арабо-курдської коаліції, на яку ЗДА і зробили ставку в боротьбі з ІДІЛ, але головне – вони встигли випередити в цьому питанні Кремль, який мав явні утруднення з інформацією про існуючі розклади серед курдів. Що, загалом, недивно: дивовижне за своєю геніальністю рішення Путіна ліквідовувати апарат Головного військового радника в Сирії влітку 2012 року залишило Генштаб РФ в повному інформаційному вакуумі про справи в регіоні. Евакуація більшої частини персоналу амбасади повністю обрізала інформаційний канал про те, що відбувається в країні.

Дурний і нетямущий Радянський Союз не створював у Сирії військових баз, зате він створив апарат Головного військового радника, який був опорою всієї військової розвідки СРСР на Близькому Сході. Маршал Огарков (один з видатних радянських військових теоретиків, між іншим – його концепції багато в чому сьогодні працюють в армії ЗДА) стояв на смерть з питання радянської військової присутності в Сирії. Допомога – так, розгортання контингенту – ні за яких обставин.

Розумний Путін зробив все строго навпаки: розгромив військову розвідку в регіоні, зате почав будувати там бази. Не мудро, що Генштаб РФ в 2015 році на своїх брифінгах демонстрував мапи, на яких Ідліб знаходився на схід від Алеппо, а всіх бойовиків скопом записував в ІДІЛ, навіть в тих місцях, де ІДІЛу зроду не було. А як тут інакше, якщо у тебе всієї інформації, яку якийсь лейтенант надибав в «Однокласніках» і спромігся виразно доповісти начальству. Яке поняття не має, де це і що це таке.

Зрозуміло, що поки все створювалося наново, ЗДА мали фору і запас за часом, який вони використовували для вибудовування стосунків з курдами. Причому так, що Кремлю там робити було нічого.

Підсумок зрозумілий: початкова стратегія Кремля, намальована сферичним чином у вакуумі, лопнула, вогню додали регіональні гравці, які продемонстрували Путіну, що збитий турками літак може стати першим в довгій низці нових грандіозних перемог, після чого Путін вже в березні 2016 був вимушений заявити, що всі завдання виконані, ворог розбитий, можна виходити. Після чого вже ЗДА сказали «почекайте, хлоп'ята». Раз ви тут намалювалися – то будьте люб'язні, відпрацюйте свій номер. І запрягли Путіна трішки повоювати з ІДІЛ, чого той, безумовно, і не збирався робити. Але це вже інша історія. Розмова про сьогодні.

Сьогоднішні ЗДА при Трампі зацікавлені в Сирії у двох речах: перекласти на кого-небудь всю тяжкість післявоєнного відновлення зруйнованого в двійко-трійко сотень мільярдів доларів і створити бар'єр для іранської присутності в Сирії (принаймні поблизу ізраїльських кордонів). Якщо для цієї витратної і брудної роботи вдасться найняти Путіна – то чом би і ні? Інше питання, що йому потрібно у такому разі затиснути що-небудь у дверному отворі (щоб мати гарантію строгого виконання взятих на себе зобов'язань) і дати яку-небудь скляну намистину, щоб красиво виглядало в носі – хай грається. Але в цілому завдання Трампа цілком зрозуміле, і судячи з усього, саме воно зараз потихеньку реалізується.

Росія – Абсолютне Зло, яке треба негайно знищити.