Владімір Путін – Прилюдна явка з повинною

Цинізм Путіна плюс те, що він за 20 років у влади так і не став публічним політиком, залишаючись по суті дрібним районним рєшалой, постійно грають з ним такі злі жарти. Від «Она утонула» до нинішнього

На прес-конференції з Трампом Путін сказав: «...«у нас інша точка зору, ми вважаємо, що ми провели референдум [у Криму] в строгій відповідності з міжнародним правом, із статутом Організації Об'єднаних Націй». «Для нас, для Російської Федерації, це питання закрите. Все», – заявив Путін...»…

Росія – Абсолютне Зло, яке треба негайно знищити.

*

Явка з повинною в чистому вигляді.

Цинізм Путіна плюс те, що він за 20 років у влади так і не став публічним політиком, залишаючись по суті дрібним районним рєшалой, постійно грають з ним такі злі жарти. Від «Она утонула» до нинішнього.

Те, що Путін бреше, стало вже визнаною нормою, як його хамські запізнення скрізь і всюди. Брехав Путін і по Криму, причому неодноразово. Спочатку він робив круглі очі на предмет того, що поняття не має, що за люди в камуфляжі діють так погоджено і злагоджено. Рівно через рік він же, не моргнувши і оком, повідомив, що «ми ніколи і не приховували», що це були російські військові. Не тільки приховували, але і люто заперечували, як потім заперечували (і продовжує заперечувати) участь кадрових військових в конфлікті на Донбасі. Тепер знакова заява про те, що «ми провели референдум». Чим думає Путін, коли таке несе, невідомо, але навряд чи головою.

Початкова версія подій – народ Криму одностайно самоорганізовувався, сам провів референдум і сам ухвалив рішення. Росія лише прихильно погодилася з уклінним проханням.

Проте тепер виходить, що «ми провели». Хоч як, але до дати референдуму Крим не був територією Росії, а тому вона взагалі не мала права там що-небудь організувати і проводити. Де Путін побачив там відповідність міжнародному праву і статуту ООН – невідомий нікому.

Навіть офіційна версія, прямо скажемо, виглядає вкрай натягнутою: якби Крим просто вийшов з складу України і оголосив незалежність – це була б суто внутрішня справа України. До нього можна ставитися по-різному, але це саме внутрішня справа. А ось приєднання Криму – акт міжнародний, такий, що зачіпає інтереси всіх країн Чорноморського басейну, а враховуючи той факт, що частина з них – члени ЕС і члени НАТО, важко було чекати іншої реакції від дуже великої кількості країн.

У Путіна був варіант, де він міг обійти навіть цей складний момент – звести передачу Криму до двосторонніх стосунків України і Росії, але тоді йому потрібний був в Києві український президент, який добровільно визнав би факт переходу Криму. Це теж не було зроблено.

Тепер же з'ясовується, що ніякий народ Криму нічого не проводив і не організовував – все було зроблено «нами». Народ, як завжди, став просто статистом в чужому сценарії. Процедура переходу нагадує банальне «віджимання» без щонайменшої спроби хоч якось обґрунтувати і узаконити.

Тому Путін наполегливо твердить, що для нас це питання закрите – йому більше нічого пред'явити, а останній аргумент про те, що народ на референдумі щось там таке вирішив, він вмудрився вчора ж звести нанівець. Сам. Ніхто за язик не тягнув.

Природно, що тепер головне завдання зовнішньополітичних чиновників – зробити так, щоб заяву забули якнайскоріше. І природно, що поки ситуація з Кримом залишається колишньою – ніхто не робитиме ніяких дій з його відбирання у Росії.

Проте коли прийде час – цю заяву, так само як і визнання Путіна про те, що на півострові діяла російська армія, внесуть до протоколу засідання. Просто зараз ще не час.

Язик мій – ворог мій. Російський президент – живе втілення приказки. Цинічна неповага до елементарних процедурних питань, відчуття безкарності і вседозволеності, безвідповідальності – всі разом створює гримучу суміш. Справа придворних блазнів і цілувальників – пояснювати царське слово, навіть не дуже вдале, але в даному випадку навіть вони постараються замилити тему: сказане дуже вже вибивається з будь-яких допустимих рамок.

Росія – Абсолютне Зло, яке треба негайно знищити.