Результати роботи парламенту: розбіг на гривню, удар на копійку

13 июля 2018, 12:50
Голова Європейської партії України
1
68

Верховна Рада перетворилась на орган підкилимних домовленостей. На інструмент кришування, відстоювання бізнес-інтересів, розподіл ресурсних потоків. Яскравою ілюстрацією є два останніх пленарних тижні, коли депутати шукали спосіб оновити (читай – привласнити) ЦВК.

Апогеєм роботи усього парламенту VII скликання стала 8 сесія. Народні обранці були приречені злитися в єдиному пориві законодавчої роботи і вийти на найвищий пік служіння українському народові.

На порядку денному поточної сесії стояли чи не найголовніші законопроекти за усю каденцію чинного парламенту – створення Антикорупційного суду, реформа парламенту, зняття депутатської недоторканості, новий Виборчий кодекс за відкриті списки, зміна ЦВК. Чекали розгляду і законопроекти про імпічмент президента та про тимчасові слідчі комісії. Українські громадяни хотіли вирішення основних проблем - закінчення війни (78%) та боротьби з корупцією і хабарництвом (55%). Ця сесія могла стати бенефісом, моментом істини, як для самого парламенту, так і для спікера. Урочисто відкриваючи восьму сесію, спікер Парубій наголосив, що в «Українському Парламенті формується порядок денний Української Держави».

Мабуть, ще ніколи Верховна Рада не була такою близькою до відновлення довіри до себе, як до найвищого законодавчого органу, яка на той момент складала усього 13,8%, а дії ВРУ повністю підтримували лише 2,9% українців. Але парламент скористався шансом долі прямо протилежно.

Боротьба з корупцією у стінах Верховної Ради стала тим лакмусовим папірцем, який продемонстрував наскільки законодавча влада залежна від президента і далека від народу, при тому що у нас парламентсько-президентська республіка.

Історія ухвалення законів про створення Антикорупційного суду увійде в історію як приклад безпрецедентного тиску міжнародних донорів на корупційне керівництво України, яке протягом восьмої сесії парламенту перевершило себе у придумуванні способів ухилитися від антикорупційного суду. Уся країна спостерігала «гру у наперстки» і президента, і ВРУ, які затягували процес. Навіть учора проваливши ухвалення необхідних правок до закону «Про судоустрій і статус суддів» на ранковому засіданні, парламент ледве спромігся з четвертої спроби повернути правки на голосування і дати необхідну кількість голосів. Цього б і досі не сталося, якби не погрози міжнародних донорів припинити фінансування.

Боротьба з корупцією в Україні за чинної влади - це примус до боротьби з боку МВФ, ЄС. Тут і близько немає реального бажання та устремління дати дихати Україні, провітрити її від корупційної влади. Ну як може президент-корупціонер та парламент, в якому сидять представники кланово-олігархічних груп, рубати гілку, на якій сидять? Ніяк.

Створення Антикорупційного суду на законодавчому рівні відбулось. Але чи ефективно? По-перше, втратили багато часу, не проголосувавши вчасно і відтягуючи ухвалення закону, захопившись інтригами. А могли б уже мати Антикорупційний суд. І президент, нарешті, як обіцяв, мав би шанс посадити когось із своїх друзів, як заповідав Лі Куан Ю, якого так колись любив цитувати гарант. Може б і рейтинг виріс.

По-друге, закон про Антикорупційний суд був ухвалений із порушенням Конституції. Ні для кого вже не секрет, що головним порушником Конституції є її гарант. Але ж влада отримала у своє розпорядження інструмент – звернутися до Конституційного Суду і спробувати визнати закон про створення АКС неконституційним. Кишеньковий парламент, який у гріхах як у реп’яхах, цілком зможе організувати таке звернення.  

Верховна Рада перетворилась на орган підкилимних домовленостей. На інструмент кришування, відстоювання бізнес-інтересів, розподіл ресурсних потоків. Яскравою ілюстрацією є два останніх пленарних тижні, коли депутати шукали спосіб оновити (читай – привласнити) ЦВК.

Звідси і низька ефективність не лише антикорупційної реформи, а й роботи парламенту загалом. За поточну сесію ВРУ ухвалила трохи більше 200 законодавчих актів. Лише третина з них – Закони України. Все інше – постанови, здебільшого, процедурного характеру.

На восьмій сесії парламент не спромігся зняти депутатську недоторканість, ухвалити новий Виборчий кодекс, який би дозволив відкриті регіональні партійні списки та відмінив корупційну мажоритарку, не зміг реформувати парламент, оновити склад ЦВК, зате запекло намагався посилити владу президента (ініціатива створення Національного бюро фінансової безпеки) та запровадити цензуру інформаційного простору (№6688).

Звичайно, під час восьмої сесії ухвалили і ряд корисних законів, але на фоні невирішених стратегічних задач, вони не зможуть кардинально покращити рівень життя українців.

Сьогодні з трибуни парламенту Прем’єр-Міністр закликав депутатів під час наступної сесії усю увагу приділити економіці, бо вона для свого росту потребує законів, та боротьбі з тіньовими схемами. Але ж у повітрі запахло виборами. Осіння та зимова сесії стануть ярмарками популізму. Надії на покращення якості законодавчої роботи та апгрейд народних депутатів немає. Не той вже народний депутат! Сьогодні він думає лиш про те, щоб знову опинитись у парламентському кріслі і відпрацьовувати замовлення олігарха, прикриваючись депутатською недоторканістю.         

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости политики
ТЕГИ: парламент,Микола Катеринчук,антикорупційна політика
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.