Мертва Конституція Щастя

Коли мене запитують чим відрізняються Конституція ЄС (Лісабонська угода) від нашої, то я завжди відповідаю - вона просто виконується.

28 червня 1996 року Верховна Рада України від імені Українського народу прийняла Конституцію – Основний Закон України.

Ми маємо усі підстави пишатися нашою Конституцією, яка по нормотворчості та закладених в ній принципах стосунків людини і держави не поступається жодній конституції європейських країн. Українці мають дуже потужну систему захисту своїх прав і свобод, виписаних в Основному Законі, і всі необхідні умови бути щасливими.

Стаття 3 Конституції зазначає, що людина, її життя, здоров’я, честь, гідність, недоторканість, безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Конституція нам гарантує право на свободу слова і думки, на повагу до нашої гідності, на роботу, на відпочинок, на достатній рівень життя, на охорону здоров’я, на безпечне для життя і здоров’я довкілля, на освіту, тощо. І ці Конституційні права не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасованими.

За дотриманням усіх цих прав має слідкувати гарант Конституції – Президент. Але ми бачимо, що сьогодні він обрав іншу стратегію і приписав собі прямо протилежні функції. Президента, як гаранта, не цікавить рівень дотримання конституційних прав і свобод громадян. Обов’язковою державною ідеологією сьогодні стали розподіл грошових потоків, корупція, збагачення окремої категорії громадян, цензура, обмеження прав і свобод. Людина перестала бути пріоритетом діяльності держави. А гарант конституційних прав став головним порушником, хоча присягав своєму народові, поклавши руку на Конституцію України. 

Відкрийте Основний Закон – і не знайдете жодної статті, яка б не порушувалась владою сьогодні. Ми живемо в Україні, де порушення основних засад Конституції, фундаментальних прав і свобод людини владою є звичною річчю. Буденністю. Реальністю. У нас конституційна криза, породжена політичною.

Злочин влади проти Українського народу залишається безкарним, тому що судова гілка влади сьогодні повністю їй підконтрольна. Суди, які мають бути незалежними у десять разів більше, ніж НАБУ, аби забезпечити дотримання прав Українського народу, сьогодні стали повністю підконтрольними олігархічній владі.

Інша причина у тому, що, на жаль, громадяни оцінюють роль Конституції у своєму житті досить звужено. Коли я був студентом юридичного факультету Університету Шевченка, професор Мелащенко, який викладав нам Конституційне право, вчив нас, що Конституцію – Основний Закон – ми повинні знати напам’ять і як правники, представники Закону, як носії правової культури, і як громадяни.

Українці у своїй більшості, мають дуже поверхневі уявлення про свої права і свободи, закріплені у Конституції, та механізми їх захисту. Люди воліють не потрапляти у такі ситуації, коли потрібно захищати себе у судах. Народ не хоче стикатися ні з прокуратурою, ні з поліцією, ні з судами. Народ не хоче мати справу з жодними інститутами влади, бо не вірить у можливість відстояти своє право на справедливість і на усе те, що записано в Конституції. І не безпідставно. Правова безграмотність суспільства вигідна владі, бо породжує рабську свідомість. Наша необізнаність та байдужість призвела до того, що ми перестали жити по закону, ми живемо по поняттях чинної корупційної олігархічної влади, яка вбачає в Українському народові не носія влади, а платника податків та комунальних тарифів задля збагачення кишень можновладців.

Коли мене запитують чим відрізняються Конституція ЄС (Лісабонська угода) від нашої, то я завжди відповідаю - вона просто виконується. Виконується кожна буква і стаття, тому що правова обізнаність і освіченість європейців дозволяють їм через незалежні суди поставити на місце будь-яку владу.

Що маємо робити сьогодні, щоб реабілітувати нашу Конституцію Щастя? По-перше, нормотворча діяльність змін до Конституції має відбуватися у напрямку Лісабонської угоди. По-друге, маємо змінювати владу. На чергових президентських виборах потрібно думати, перш за все, хто з кандидатів зможе стати справжнім Гарантом, Цербером на захисті конституційних прав українців. Ключ до ефективної Конституції – це Гарант Конституції і  незалежні суди, які будуть арбітром у стосунках між кожним українцем і державою.   

Свобода варта того, щоб за неї боротися! Обов’язки перед країною варті того, щоб їх виконувати! Права українців варті того, щоб захищати їх Конституцією!