Україна не має перетворитися на Конго в центрі Європи

Росія та міжнародні аферисти зараз надзвичайно зацікавлені в Україні. На жаль, у цьому їм допомагає місцева корумпована влада. Фактично, наше керівництво перебуває на гачку.

Двадцять перше століття – епоха справжньої суперечки між транснаціональними компаніями та державами. Вибори 2019 року можуть стати ареною боротьби.

Можна по-різному ставитися до Юлії Тимошенко, але теми з її останнього інтерв’ю є надзвичайно актуальними. Те, що вона говорить – це економічний націоналізм, який допоміг багатим країнам стати багатими.

Простіше кажучи, лише політики, які розуміють потреби свого народу,  можуть зробити цей народ успішним. Зовнішнє управління приносить з собою руїни та бідність.  Щоб переконатися в цьому, варто подивитися на історію африканських країн. Наприклад, у Конго видобувають колтан. Рідкісний елемент, який використовують для створення мобільних телефонів. Більшість населення змушене виживати, важко працює. Основні прибутки отримує абсолютна меншість – місцеві вожді та міжнародні корпорації.

Варто розрізняти діяльність аферистів від міжнародної підтримки. МВФ, Світовий банк, уряд США надають Україні допомогу. Вони не втручаються в внутрішню політику, чинять тиск на корупціонерів, а умови співпраці з ними можна почитати публічно.

Росія та міжнародні аферисти зараз надзвичайно зацікавлені в Україні. На жаль, у цьому їм допомагає місцева корумпована влада. Фактично, наше керівництво перебуває на гачку. 

Путін таким чином хоче зробити з України країну-невдаху. Показувати на її прикладі: ось до чого веде боротьба за свої права. Москва чудово знає, що таке «зовнішнє управління». СРСР ретельно ставився до підбору вождів у союзних республіках. Якщо ж місцевий вождь починав думати інакше – його могли змістити. Пригадайте інтервенцію радянських військ до Чехословаччини у 1968 році. Непокірного Дубчека вмить змінили на лояльного генерального секретаря Гусака, ввівши танки.

Транснаціональні спекулянти дивляться на Україну як на державу, де є величезні ресурси. Їх просто варто приватизувати під час падіння ціни та потім продати на підйомі. А що місцеве населення? Про це акули великого бізнесу не думають. Адже завтра літак на Канари, післязавтра – звана вечеря в Лондоні…