Холодна війна ХХІ століття

Сьогодення належить інформаційному суспільству, і з цим твердженням сперечатися важко.

На жаль, чи на щастя, вагомий відсоток міждержавних баталій з фізичної реальності перейшов у віртуальний простір. Але таке явище не зупиняє чисельні людські втрати у нових протистояннях, з тією лише відмінністю, що у медіа-війнах зброя направлена на розум людини, а не на її тіло.

Далі ж, по факту: тіло людини без ясного розуму і здорового глузду мало відрізняється від м’яса. Тому втрати у холодних війнах часто значно більші, ніж може налічити офіційна статистика.

Протягом усього періоду існування незалежної України ми спостерігаємо регулярні медіа-атаки Російської Федерації на нашу адресу.

Починаючи з 2014 року по сьогоднішній день заголовки російських статей волають, мовляв:

«Україна краще влаштує собі економічне та політичне самогубство, аніж порозуміється з Росією…», «Україна не виконує встановлених міжнародних домовленостей…» та ін.

https://www.pravda.com.ua/rus/columns/2014/07/15/7031973/

http://vybor.ua/article/vneshnjaja_politika/ekonomicheskoe-sotrudnichestvo-s-rossiey-formalno-razorvano.html

http://www.vestifinance.ru/videos/39389

https://odnarodyna.org/content/ukraina-sovershaet-politicheskoe-i-ekonomicheskoe-samoubiystvo

http://www.sknews.ru/rubriki/main/70197-ekonomicheskoje-samoubijstvo.html

При чому «мир» російськими медіа розуміється як визнання Україною нинішньої геополітичної ситуації законною. Ну а тих «хто не виконує встановлених домовленостей» знає увесь світ.

Хоча така позиція є відверто абсурдною, все рівно деякі українці згодні віддати наші території аби припинити людські жертви на Сході.

На превеликий жаль, спинитися у цій ситуації вже не вийде. Адже якщо віддати загарбнику те, на що він зазіхнув, то завтра він вимагатиме ще.

Прямо кажучи, навіть якщо визнати загарбання Росією наших територій законним – то незабаром вона знову посуне свої кордони на Захід. Це повинен розуміти кожен пересічний українець, аби протистояти російській пропаганді та не піддаватись ворожим маніпуляціям.

Токсична пропаганда гірша за кулю, адже вона не вбиває синів нації, вона обертає їх на зомбі, котрі далі заражають інших людей.

Люди відрізняються від тварин фактом існування суспільного простору або ж соціальної реальності. Тож атака ворожої демагогії є часто небезпечнішою ніж бойове поранення.

Щоб попередити таке отруєння української нації, потрібно активно розвивати у людей критичне мислення, максимально розвінчувати російські міфи, привчати людей мислити глобально та ретельно аналізувати кожну конкретну ситуацію.

У епоху інформаційного суспільства в цивілізованій країні, майже кожен має доступ до інтернету, тож завданням української влади є захист та оптимальна організація інформаційного простору.

Протистояти російській пропаганді доволі складно через її масовість та якість підготовки, проте це потрібно робити постійно та системно, якщо ми прагнемо зберегти незалежність та цілісність нашої Батьківщини.