З чим і по що росіяни підуть на вибори?

22 лютого 2018, 11:03
Власник сторінки
соціолог
0
З чим і по що росіяни підуть на вибори?

Вже наступного місяця у Росії почнуться вибори президента держави.

Така подія безсумнівно має значення національного масштабу для кожного свідомого громадянина РФ. Наскільки росіяни задоволені діючою владою і чого чекають від нової, по що вони підуть на вибори президента у березні 2018?

Про незмінність російської влади вже давно ходять анекдоти по всьому Світу. Погляньмо, що зі своїх передвиборчих обіцянок виконав Володимир Путін за сумарні 18 років свого президентства?

Вивів Російську Федерацію у світові лідери? Створив 25 мільйонів робочих місць? Подолав бідність та корупцію? Підняв Росію з колін?

Натомість, сьогодні при владі Путіна Мінпромторг Росії гарантує введення продуктових карток у 2019 році, які планували ще у 2017 (https://rg.ru/2018/02/16/reg-ufo/minpromtorg-nazval-datu-vvedeniia-produktovyh-kartochek-v-rossii.html). Такі заяви викликають підсвідому асоціацію з СРСР у кожного, хто трохи вивчав історію.

Найпрацездатніша частина російського населення – дорослі здорові чоловіки їдуть воювати найманцями на чужі війни. Потім же російська влада заявляє, що російських військ ні в Сирії, ні в Україні не було, ніби про найманців ніхто не питав.

Як пише широковідомий у медіа просторі @StalinGulag:
«В песках Сирии лежит челябинец, возможно он мог стать вторым Илоном Маском, но кредиты и всеобщая безнадега, отсутствие перспектив и возможностей реализоваться подвигли его стать наемным убийцей, пытающимся отжать для хозяев нефтяной завод.»
А все це задля того, щоб виконати плани російських можновладців по видобутку нафти (https://ria.ru/invest_forum_Sochi/20180215/1514658637.html). Зате у Держдумі загиблих найманців вшановують хвилиною мовчання (https://ria.ru/society/20180215/1514665409.html).

Взагалі, раціонально мисляча людина може обґрунтовано стверджувати, що якщо система працює добре, то міняти її не треба. Якщо нинішні урядовці забезпечують громадянам гідне життя, то нехай лишаються при владі. Але, на превеликий жаль, в реаліях це не так.

Державні органи РФ, і так не маючи авторитету в очах громадян, продовжують дискредитувати себе. Про це свідчать російські новини:

«Кубанский судья обматерил адвоката и назвал его клиентов «тупорогими кредиторами»…»

«Студенту дали 2,5 года колонии за экстремизм в дипломной работе об экстремизме»

«МВД запретило сотрудникам ДПС задерживать пьяных судей…»

«Школьники, устроившие резню в пермской школе, не смогли объяснить свои мотивы…»

«Медведев выделил на сельское хозяйство 7 млрд.рублей. Для сравнения: стоимось зернового элеватора-360 млн.рублей. А московского парка "Зарядье" -14 млрд.рублей…»

«Памятник трактору завелся после освящения на глазах у заплакавших пенсионеров…»

А високопосадовці не припиняють чи то смішити, чи то шокувати свій електорат: «Сурков решил всех поздравить с Днем Святого Валентина и написал статью в журнале «Русский пионер» о том, возможно ли восстание женщин и как его подавить…»

Коли управління державою стає схожим на фарс – починається хаос. А відбувається це через незмінність влади. Недарма Вільфредо Парето описав теорію «Циркуляції еліт». У світовій практиці цивілізованих країн навіть зараз можемо спостерігати, як до влади приходять нові сили: США (республіканці – демократи), Німеччина, Угорщина, Польща, Україна(2014).

Стара влада змінюється опозицією коли на посади приходять нові люди, які репрезентують нові інтереси більшості суспільства. Таке протікання процесу є ознакою здорового функціонування системи, що у свою чергу є гарантією суспільного блага та методом реалізації соціальної справедливості.

У Росії ж, на жаль, циркуляція еліт не відбувається. Гроші платників податків витрачаються на тупу, але дуже масштабну пропаганду, яка зачіпає усіх і кожного, і карає тих, хто з нею не згоден.

Проголошена демократія існує лише де-юре. Ні теперішню, ні минулу владу критикувати чи висміювати не можна, а тим пачче говорити про її зміну. Комічним є приклад нещодавньої заборони російським Мінкультом прокату історико сатиричного фільму «Смерть Сталіна». Котрий не отримав би такої резонансної реклами, якщо б не бурна реакція російських урядовців. Напевне хтось там впізнав себе. Ще й після нещодавної хвороби Володимира Путіна почалися жарти щодо ідеї наступного фільму.

Сьогодні, коли онуки тих, кого розстрілював Сталін, забороняють комедію про його смерть, а от російська влада провадить політику так, що онуки нинішніх росіян свого часу відверто сміятимуться над фільмом про смерть Путіна.

Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.
РОЗДІЛ: Новости политики
ТЕГИ: США,МВД,Росія,корупція,Польща,ДПС,Україна,Німеччина,Путін,бідність,Росія-Україна,Сталін,світ,Угорщина,Володимир Путін
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.