Реалізація технологій нейролінгвістичного програмуваня

Ну що, вистачить в України сил? Ми готові до спокути. Боюся, що Путін доведе ситуацію до доброго миру, коли безсила, голодна, гола Росія буде на колінах просити в України шматочок хліба з салом. Що ж

Нейролінгвістичне програмування - це набір технік, що дозволяють швидко змінювати мислення людей.

Той, хто оволодів методиками НЛП вміє привернути увагу співрозмовника і цілої аудиторії, володіє особливою - гіпнотичною - промовою, з різними інтонаціями, швидкістю. Він може вбудувати в неї ряд прихованих команд, непряме навіювання.

В основі НЛП лежить контакт. Щоб активно впливати на людину, підпорядкувати його своєму впливу, важливі інтонації, темп мови, навіть поза, ритм дихання. Відомий психотерапевт Еріксон, один з творців практики НЛП, міг підкорити собі будь-якого пацієнта, Він прикидався, що думає, дихає, бореться й живе так само. І рано чи пізно пацієнт починав йому вірити і сприймати його певні думки як свої власні.

Сьогоднішня практика інформаційної війни, так само як і практика будь-якого двобою, передбачає комплексне застосування прийомів і засобів. Тому техніки й моделі нейролінгвістичного програмування мають доповнювати одна одну в інформаційній атаці, контратаці та обороні: у пропаганді й контрпропаганді.

Для цього використовується монологічна та діалогічна пропаганда, які представлять собою, з точки зору НЛП, два види динамічного рапорту: директивний і недирективний.

Монологічна пропаганда як динамічний рапорт (калібрування-приєднання-ведення) з масами з точки зору НЛП відрізняється пріоритетом ВЕДЕННЯ, в той час, діалогічна паганда — це, передусім, глибоке інтерактивне ПРИЄДНАННЯ. Монополістична пропаганда може бути оправдана на короткий час та скоріше в ситуації жорсткої кризи, оборони від масованої ворожої інформаційної атаки, коли треба швидко здійснити понятійну індоктринацію населення аби витримати потужний пагандистський удар.

Понятійна індоктринащя впливає на людську свідомість за допомогою однобічно-монологічного викладу інформації та фактів. Будь-які альтернативні точки зору категорично відмітаються як провокації чи зрада.

Головне тут — побудувати в масовій свідомості системне навіювання як псевдо-видимість гранично масштабного, можна сказати, «одностайно-всенародного» ставлення до тієї або іншої події. Для цього на кожного індивіда націлюється потужний, емоційнно та логічно взаємоузгоджений, керований із єдиного центру потік інформації під тиском якого людина «зомбується», остаточно втрачає критичне сприйняття фактів реальності й починає приймати за «чисту монету» все, що бачить і чує зі ЗМІ. Згідно методології і практики НЛП, це призводить до того, що вважається трьома базальними метамодельними порушеннями при формуванні в масовій свідомості мапи світу — узагальненням, викривленням (спотворенням) і виключенням (упущенням).

Діалогічна пропаганда та контрпропаганда легко, хоч і не відразу справляється з цим порушенням світосприйняття за допомогою уточнюючих питань (Хто саме це зробив? Де саме? Коли? Що саме сталося? Чи є виняток із загальновідомої точки зору? Яким є справжній зв’язок між подіями?) [7]. Тому ще раз наголосимо, що понятійна індоктринація буває результативною лише в умовах остаточного централізованого контролю за джерелами, агентами і потоками масової комунікації, тому приклади понятійної індоктринацїї в сучасному світі можна зустріти переважно в тоталітарних і авторитарних країнах — Північна Корея, Ірак (за панування С. Хусейна), певною мірою, КНР та РФ (починаючи з 2000 року) та ін.

До речі, однією з ознак того, що інформаційна війна ведеться в ситуації гострої кризи, є намагання застосувати монологічну директивну понятійну індоктринацію — так вела себе в останні дні свого існування геббельсівська пропагандистська машина. Адже в умовах, коли вже не залишалося жодної надії, нацисти намагалися просто потягнути з собою до фізичної та політичної труни якомога більше обманутих людей.

Сучасна інформаційна війна, зазвичай, ведеться в умовах інформаційної прозорості та діалогічності, тобто за наявності в населення доступу до різних джерел інформації через мережу Інтернет, мобільний зв’язок та міжнародні ЗМІ. Така «мережева» війна створює ситуацію, коли люди мають можливість порівнювати конкуруючі точки зору, метод понятійної індоктринації втрачає свою ефективність. На перший план виходять діалогічний інформаційно-пропагандистський дискурс — толерантна аргументація, конкурентоздатність ідей, мистецтво переконання і публічної полеміки.

Така робота вимагає дуже серйозної професійно-теоретичної підготовки, хоча на практиці вона не завжди продуктивна — за різноманітності точок зору люди починають сумніватися в будь-якій з існуючих версій реальності. Зрештою виникає ситуація інформаційної відносності й відчуженості, за якої жодна зі сторін не може схилити на свій бік громадську думку. Тому в сучасній інформаційній війні принципове значення для продуктивної атаки має іміджева або «брендова» індоктринація, сенс якої полягає у впливі на суспільну свідомість за допомогою еталони стандартів життя. Наприклад, кодекс будівника комунізму, демократичні (ліберальні) цінності, релігійно-світоглядні концепції, історично-традиційні погляди, «загальнолюдські» цінності тощо.

«Брендова» (іміджева) індоктринація — вплив на масову свідомість і несвідоме за допомогою привабливих образів-еталонів (мапи) життя.Ця мапа ґрунтується на пропаганді системи цінностей (ідеології).

Фактично, можна констатувати, що так звана «холодна війна» була війною цінностей - брендів-еталонів стандартів життя комунізму та спочатку капіталістичних, потім християнських, ліберально-демократичних, а згодом загальнолюдських, які нарешті перемогли ідеологічно-ціннісні кластери «світлого комуністичного майбутнього».

Ці процеси можуть бути описані-змодельовані за допомогою НЛП як протиборство цінностей, яке було виграно (хоча, як показала практика, й не остаточно) за допомогою технології «Ієрархія цінностей». Дана технологія спрацьовує по двох векторах:

1. Підняття цінностей на більш високий щабель ієрархії шляхом субмодальнісного переопису — треба зробити у сприйнятті громадськості образ ваших цінностей більш іміджево привабливим, ніж у ваших конкурентів.

2. Необхідно вчинити так, щоб ціннісні орієнтації супротивника виявилися включеними як один із кластерів у вашу систему цінностей. Тоді ідеологія супротивника стає складовою вашої позиції й він не може розгортати своє іміджеве позиціонування, адже він «один із нас».

Наприклад, так комуністи у 20-30-ті роки XX століття розгорнули велику ідеологічну кампанію наукового атеїзму, дискредитуючи релігійні (перед усім православні християнські) цінності, намагаючись зробити більш привабливим бренд комунізму як втіленого «раю на землі». Потім у тяжкі часи Великої вітчизняної війни сталіністи почали інтегрально включати християнські цінності для підсилення власного іміджу в кластер своєї ідеологічної платформи.

Бренд СРСР було дестабілізовано в 80-90-ті роки шляхом протиставлення загальнолюдських цінностей цінностям соціалістичного способу життя. Згодом, починаючи з 1999 року почалася не лише реставрація бренду СРСР («Хто сказав, що погано жили», - заспівав гурт «Любе»), але й інтеграція його з імперським іміджем царської Росії. Це був сильний хід злучення найбільш потужних ціннісних кластерів, які реліктово залишалися в масовій свідомості росіян. Проте інформаційний простір Російської Федерації зараз усе більше стає заручником поєднання культових брендів Російської імперії та СРСР сталінських часів. Це можна пояснити імперською ностальгією та залишковою силою психологічного впливу радянської пропаганди (кінофільми, пісні, література, архітектура, меморіали, пам’ятники, атрибутика і символіка тощо).

Яскравим прикладом цього, як уже неодноразово зазначалося, є георгіївська стрічка, що парадоксально (замість радянської символіки) стала патріотичним символом перемоги у Великій вітчизняній війні. Зважаючи на безсумнівну силу цього інтегрального бренду, разом із тим варто зауважити його вразливість — він, апелюючи до славетного минулого, не надає чітких контурів привабливого майбутнього, такої собі «російської мрії».

Саме тому стратегії РФ в інформаційній війні з Україною 2013—2014 рр. були зорієнтовані на звеличення імперського минулого царської доби та військово-патріотичні цінності перемоги над фашизмом — це головні «козирі» мілітаристського бренду Росії.

У свою чергу, Україні варто взяти на озброєння стратегію темпорального оточення:

Ÿ як додаткову тактику - звеличувати цінності Київської Русі, водночас дисоціюючи їх від намагання Росії привласнити іміджеві характеристики стародавнього слов’янства;

Ÿ як основну тактику - створювати імідж гарного майбутнього в цивілізованій родині-співтоваристві вільних європейських народів.

Одночасно з цим можна робити чіткий фактичний порівняльний аналіз історії України і Росії за допомогою техніки НЛП «Лінія часу»:

Ÿ 988 рік Київська Русь - культурна цивілізована держава, визнана європейським світом; свято Хрещення / тодішня територія нинішньої РФ - повне дикунство, варварство, безкультур’я;

Ÿ 2060 рік Україна - потужна, модернова, шанована світом і гарна для життя своїх громадян / територія колишньої РФ — розбрат, сепаратизм, братовбивчі війни, шалена боротьба низько-культурних воєнізованих ватажків за ядерну зброю та природні ресурси, гуманітарна катастрофа, як наслідок відсторонення світової спільноти тощо.

Таким чином бренд РФ у свідомості українців стає локально оточеним із двох боків: гідне історичне минуле ДО підступної колонізації Московією України у XVII сторіччі та бажане майбутнє ПІСЛЯ звільнення з колоніального ярма у XXI столітті. Цей період із 1654-го по 2014 рік — просто неоднозначний і часом жахливий шматок історії України, з якого вона отримала зворотний зв’язок високої якості, непересічний досвід, що стане в нагоді не лише українцям, а й усьому світові так само, як звільнення США від колоніального панування Британської імперії дало світовій громаді цінності демократії та великий поштовх у розвитку.

Щось подібне було зроблено, коли радянську добу чітко окреслили у темпоральний відрізок 74 роки. На жаль, подальша стратегія іміджевого позиціонування Російської Федерації спромоглася перефарбувати цю ганебну темну пляму в історії російської держави у свідомості своїх громадян, зрівнявши її з періодами найпишнішого розквіту російського самодержавства.

Яскравим прикладом цього є нинішній гімн РФ, що поєднує слова, які символізують могутність російського імперіалізму та музику колишнього гімну СРСР. Із точки зору НЛП, це - застосування якоря (музики), що має викликати в масовій підсвідомості громадян Російської Федерації рефлекторні асоціації з «прекрасним» радянським минулим. Показовою ілюстрацією того, як спрацювала ця технологія в процесі анексії Криму, є те, що більшість людей під час візиту Президента Російської Федерації Володимира Володимировича Путіна 9 травня 2014 року в Севастополь співали на і площі гімн РФ зі словами гімну СРСР.

Наостанок зауважимо, що в останні п’ять років офіційно задекларовані пріоритети державної політики адміністрації РФ спрямовані на підсилення боротьби в масовій свідомості росіян із західними (ліберально-демократичними) цінностями. Водночас президент В. В. Пугін вважає необхідним впроваджувати в Російській Федерації національно-патріотичну ідеологію з елементами фетишизації воєнних перемог, культурно-історичних досягнень та освіти.

У практичному сенсі це означає, що Україна в єдиному фронті з країнами Балтії, Грузією, Молдовою та Польщею в найближчій історичній перспективі постає переднім краєм, форпостом ідеологічної інформаційної війни загальнолюдських і європейських цінностей із реліктовими залишками ностальгічно-імперських конвульсій агонізуючої колоніальної політики кремлівських «мрійників».