5 ГОЛОВНИХ НОВАЦІЙ “КУПУЙ УКРАЇНСЬКЕ, ПЛАТИ УКРАЇНЦЯМ”:

ВІД ЦІНОВИХ ПЕРЕВАГ ДО “П’ЯТИРІЧОК”

Наш закон “Купуй українське, плати українцям” надасть українській продукції перевагу при державних закупівлях. Законопроект, прийнятий за основу, з врахуванням правок поданих авторами: 

-       Зобов’яже уряд встановити перелік предметів спеціалізованої закупівлі, для яких застосування місцевої складової стане обов’язковим. Вважаю, до переліку мають увійти літаки, кораблі, гелікоптери, вагони, трамваї, автотранспорт, с/г техніка, турбіни, інша продукція машинобудування, приладобудування та їх складові. Сьогодні використання нецінових факторів є суто добровільним. Втім державні замовники ним майже не користуються, побоюючись використання багатофакторної моделі через недостатньо чітку правову урегульованість її використання.

Як наслідок, в Україні понад 99% держзакупівель – суто цінові. Тоді як у Франції лише 4% публічних закупівель здійснюється виключно за ціновим критерієм, у Великобританії – 7%, в Нідерландах – 10%, в Іспанії – 24%. У Німеччині, Австрії та Італії – лише кожна друга держзакупівля суто “цінова”.

-       Надасть 11%-ву цінову перевагу українській продукції. В США, до речі, на рівні федерального законодавства вже давно діє 12%-ва цінова перевага для американських виробників – малого та середнього бізнесу. Тобто якщо вітчизняна продукція на 10% дорожча за аналогічну іноземну, перевага буде віддана вітчизняній. Якщо ж вона дорожче, наприклад, на 15%, тоді виграє вже іноземна. Таким чином, з одного боку створюються стимули для локалізації виробництв в Україні, з іншого боку зберігається конкурентне середовище.

Дуже часто українська продукція привабливіша за іноземну в тому числі й по ціні. Але навіть у тих випадках, коли вона дещо дорожча за аналогічну іноземну економічно значно вигідніше купувати українську. Адже з кожної гривні, заплаченої за український товар (наприклад, в машинобудуванні), в економіку одразу ж повернеться мінімум 15 копійок! У вигляді зарплати працівникам і прямих податкових надходжень до бюджету. Не кажучи вже про ефект мультиплікатора, який потужно розкручуватиме маховик економіки у правильному напрямі. За даними дослідницького центру “Manufacturing Institute”, 1 долар випущеної продукції в переробній промисловості через ефект мультиплікатора створює додатково 1,33 долари випуску в суміжних галузях економіки. 

У високотехнологічних галузях з довгими виробничими циклами (суднобудування чи авіабудування) мультиплікатор є значно вищим, а значить і користь для економіки від випуску такої продукції ще більша. 

-       Встановить вимоги до мінімального рівня локалізації з 2020 року – 25%, з 2022 року – 40%, а з 2024 року – 60% для предметів спеціалізованої закупівлі з певними виключеннями згідно рішень уряду, наприклад, щодо товарів які не виробляються в Україні. Тобто вже за кілька років інвестору буде вигідно і навіть необхідно локалізувати виробництво в Україні, щоб продавати власну продукцію на держзакупівлях. Такий підхід, безумовно, в національних економічних інтересах України.

Аналогічна по духу та змісту норма міститься в федеральному законодавстві США Federal Acquisition Legislation – FAR, що веде свою історію з 1933р. коли був прийнятий Закон «Купуй Американське». Згідно пункту 25.101 FAR держустановам (за певними виключеннями) забороняється придбання продукції, яка вироблена не в США та містить менше 50% місцевої складової.

Показовим є нещодавня закупівля Адміністрацією міського транспорту Нью-Йорка 535 нових вагонів метро у японської компанії “Kawasaki” на 1,4 млрд. дол. Ці вагони будуть зібрані безпосередньо в США (в Йонкерсі, Нью-Йорк та Лінкольні, Небраска). При цьому, в країні буде створено 500 нових робочих місць, вартість яких потенційно оцінюється в 270 млн дол. США.

-      Запровадить п’ятирічні плани держзакупівель предметів спеціалізованої закупівлі. Таким чином ми зробимо публічні закупівлі прогнозованими, що дасть можливість виробникам планувати свою діяльність на роки наперед. Заодно покладемо край хаотичним й непрогнозованим тендерам, “заточеним” під іноземних виробників.

Непередбачуваність та штучно встановлені стислі терміни держзакупівель, наприклад, в сфері машинобудування надають іноземній продукції невиправдану і несправедливу перевагу. Адже вартість кредитів за кордоном в рази менша за українську, а масштаби та “ритмічність” виробництва часто густо значно вищі.

-       Зобов’яже МЕРТ звітувати про товарну структуру публічних закупівель та їх імпортну й українську складові. Адже сьогодні точні оцінки чи офіційні дані щодо імпортної складової публічних закупівель відсутні. У відповідь на моє депутатське звернення Перший віце-прем’єр-міністр України – Міністр економічного розвитку і торгівлі Степан Кубів надав офіційну відповідь, у якій визнав: «Інформація щодо загальної суми коштів витрачених через процедури публічних закупівель на закупівлю товарів, вироблених в Україні та товарів, вироблених закордоном в Мінекономрозвитку відсутня».

Тобто міністерство, яке в першу чергу має опікуватись економічним розвитком, не знає скільки коштів з тих майже 12% ВВП (!), які спрямовуються на публічні закупівлі, йдуть на розвиток української промисловості, підприємництва та економіки, а скільки «вимивається» за кордон через імпорт.

Щоб виправити ситуацію, я направив Прем’єр-міністру України депутатське звернення для проведення відповідної урядової «інвентаризації» публічних закупівель на предмет оцінки імпортної складової та потенціалу імпортозаміщення за товарними категоріями. Закон “Купуй українське, плати українцям” зробить такий моніторинг обов’язковим та постійним.