Закон про деокупацію

ВРУ прийняла Закон про деокупацію Донбасу

_{Нещодавно Верховною Радою України нарешті був прийнятий Закон про деокупацію Донбасу (https://www.segodnya.ua/politics/deokkupaciya-donbassa-chto-predpolagaet-zakon-i-kak-on-budet-rabotat--1106615.html).}

_{У тексті документу були законодавчо регламентовані засоби врегулювання нагальних проблем на Сході України та вектори реалізації деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій.}

_{Положення закону передбачають однозначне визначення окупаційного статусу Росії та у подальшому – застосування відповідних правових санкцій за акт збройної агресії та окупацію територій України.}

_{Тепер же, ситуація на Сході замість АТО називатиметься «Заходами забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі й стримування збройної агресії РФ», що конкретизує суб’єкта війни.}

_{Отож, відтепер, саме Російська Федерація у встановленому законом порядку нестиме відповідальність за порушення майнових та немайнових прав цивільного населення, а також юридичних осіб, органів місцевого самоврядування та державної влади. Що ж стосується фізичних осіб, то кримінальну відповідальність понесуть ті, хто були членами «окупаційних адміністрацій», тобто учасники «держструктур» так званих «ЛНР» і «ДНР».}

_{Як і будь-яке нововведення, закон зустрів критику з боку осіб, інтересам яких він суперечив. Зокрема, за цей законопроект проголосували (http://w1.c1.rada.gov.ua/ pls/radan_gs09/ns_golos?g_id=16610): БПП – 123, позафракційні – 16, «Самопоміч» – 22, група «Партія «Відродження» – 1, Радикальна партія Олега Ляшка – 17, «Батьківщина» – 15, група «Воля народу» – 10. Від «Опозиційного блоку» жодного голосу «за» не було. Решта депутатів утримались, не голосували або просто не прийшли на роботу.}

_{Закон винуватять у невідповідності чи то й у повному ігноруванні Мінських домовленостей, мовляв прийняття даного закону унеможливлює переговори з окупантами. Але така критика не є предметною, адже у тексті закону про «Заходи забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі й стримування збройної агресії РФ» не йдеться про відмову від переговорів, чи то про відмову від виконання Мінських домовленостей. Українська влада детермінувала захист та реалізацію прав цивільного населення окупованих територій. До прикладу: у законі фігурує положення про скасування стягнення судового збору з постраждалих від російської агресії позивачів, а також медики, які працювали у АТО відтепер отримуватимуть статус учасника воєнних дій.}

_{Також, для попередження актів перешкоджання антиокупаційній діяльності українських військових, у законі були прописані повноваження українських збройних сил. Усі пункти закону спрямовані виключно на деескалацію військового конфлікту, його політичне врегулювання та відновлення територіальної цілісності України.}

_{Наступним з питань, які регламентував прийнятий закон, було «визнання документів з самопроголошених республік». На території України визнаватимуться свідоцтва про народження і смерть, отримані у «республіках», а що стосується актів купівлі-продажу, оренди і т.д. рухомого і нерухомого майна – такі акти не визнаються дійсними, відповідно не створюють правових наслідків. За фізичними та юридичними особами зберігається право володіння та користування рухомим та не рухомим майном (у т.ч. землею) на окупованих територіях, у випадках якщо особи стали власниками цього майна згідно з діючим законодавством України.}

_{Наступним дискусійним питанням став пункт про «перетин товарів кордону окупованих територій» та положення про те, що контролюватимуть цей перетин збройні сили України. Критики почали саботувати, мовляв: «Невже ми будемо торгувати з ЛНР та ДНР?». Насправді, загальновідомим є факт того, що і українським військовим, і цивільному населенню на окуповані території регулярно надходить гуманітарна допомога від українських уповноважених органів. Загальновідомим є також факт поставок зброї зі сторони РФ. Тож звісно, контролювати перетин кордонів так званих «ДНР» та «ЛНР» мають українські військові для своєчасної реакції та знешкодження можливих загроз.}

_{Що ж стосується контролю українськими військовими порядку в’їзду та виїзду фізичних осіб на території так званих «ДНР» та «ЛНР» – це просто необхідна нагальна міра. Адже російська сторона вже навіть не заперечує своє «координування окупаційної діяльності», тобто відверто підтверджує перебування російського людського ресурсу на українському Сході. А кого ж там координують російські начальники, як не російських військових?}

_{Ще серед голослівної критики можна зустріти подібне:}

_{«Закон створює нову базу для подальшого закручування гайок, коли усе, що пов’язане з державою-агресором, буде бездумно заборонятися, при використанні посилання на цей закон!» - український політолог Андрій Золотарьов.}

_{Складно конструктивно критикувати такі заяви, адже від опонента хочеться чути більше конкретики та обґрунтування власної позиції.}

_{Що «все»? «Все» - це нічого, а «усі» - це ніхто. Такі слова є прикладами найдешевшої риторики.}

_{Що ж стосується окупанта, то 2017 рік Росія закінчила недорахувавши понад 1,9 трильйонів рублів бюджету (https://1prime.ru/INDUSTRY/20171227/ 828301407.html). «Хищения» на таку суму, військові витрати і результати санкцій Заходу та США – усе це вельми пагубно відзначилось на якості життя звичайних росіян. Якою б сильною не була пропаганда, якою б гордою не була фантомна віра у те, що «Путін забрав для нас Крим» – однією ідеологією та агресивними переконаннями ситий не будеш.}

_{Навіть російські аналітики та політоги констатують тривалий процес цивілізаційної та економічної криз Росії.}

_{Як висловився російський письменник та журналіст, військовий кореспондент російсько-чеченської війни Аркадій Бабченко (http://argumentua.com/ stati/arkadii-babchenko-russkoi-natsii-bolshe-net): «Это будет последняя война для России, потому что процесс распада этноса уже практически завершен. Моральная деградация нации уже практически состоялась. И эта война только добьет её». Так, адже будь-яка війна спонукає до деградації населення по обидві лінії фронту.}

_{Прийнятий 18 січня закон – є саме тими нагальними мірами, яких потребували обставини. У ці нелегкі часи українська сторона однозначно позиціонує себе, як прибічника політичного врегулювання конфлікту. У той же час, українська влада, зі свого боку, докладає усіх можливих зусиль для деескалації цього тривалого конфлікту та для захисту мирного населення.}